Стан птахівництва у 2016 році   
   Домашня птиця 2017 - акція      


⇑ На початок ⇑

Dutch English French Italian Polish Russian Turkish Ukrainian

Теорії макроекономічної рівноваги

Осмислення процесів, що відбуваються у світовій економіці, припускає визначення моменту невідповідності реальних процесів економічного росту й відбиття їх у теорії. При цьому варто враховувати, що одне з умов, що визначають вірогідність висновків, визначається через приведення до встановленого в теоретичному й практичному поданні просторово-тимчасовій шкалі сукупних величин споживання, інвестування й доходу, як основних показників стану світової економіки й економічного росту.

Макроекономічний аналіз рівноваги здійснюється за допомогою агрегування, або формування сукупних показників, називаних агрегатами. Найважливішими агрегатами є:

  • реальний обсяг національного виробництва, що поєднує рівноважні кількості товарів і послуг;
  • рівень цін (агрегатні ціни) всієї сукупності товарів і послуг. Якщо відкласти ці показники на осях координат (рис. 1), можна одержати графічну базу для вивчення рівня й динаміки суспільного виробництва, характеристики сукупного попиту та сукупної пропозиції, визначення умов загальної рівноваги економіки.

Рис. 1.                                                                                           Рис.2.

Така постановка питання вимагає конкретизації, оскільки не ясно, як саме вищезгадані показники формуються. Реальний обсяг виробництва звичайно характеризують за допомогою показників валового національного продукту або національного доходу. Однак для оцінки стану й перспектив розвитку економіки не так важливий абсолютний розмір ВНП, як темпи його росту. Тому по горизонталі відкладають річні темпи приросту ВНП або національного доходу (рис. 2). По вертикалі ведуть відлік дефлятора ВНП або річних темпів приросту цін. Таким чином, отримана система координат дає подання як про кількість матеріальних благ у суспільстві, так і про середню ціну (рівні цін) цих благ, що в остаточному підсумку дозволяє будувати криві попиту та пропозиції стосовно до національної економіки в цілому.

Сукупний попит являє собою модель, що показує різні обсяги товарів і послуг, тобто реальний обсяг національного виробництва, що споживачі, підприємства й уряд готові купити при будь-якому можливому рівні цін.

Сукупна пропозиція є моделлю, що показує рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін.

Перетинан кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції дає крапку загальної економічної рівноваги.

Аналогічно основним висновкам з мікроекономіки, макроекономічний аналіз дозволяє укласти, що більше високі ціни створюють стимули до розширення виробництва й навпаки. Одночасно ріст цін за інших рівних умов веде до зниження рівня сукупного попиту. У нашім прикладі рівновага економіки досягається при нульовій інфляції й 4%-ному річному приросту реального ВНП. Такий стан економіки можна вважати оптимальним. У дійсності рівновага може відбуватися в умовах, досить далеких від ідеальних.

Динаміка ВНП і крива сукупної пропозиції дають також подання про зміну величини зайнятості в суспільстві. За інших рівних умов, ріст ВНП сполучений зі збільшенням кількості робочих місць і скороченням безробіття, тоді як у періоди депресії й кризи безробіття швидко росте. Зміни рівня зайнятості відбуваються звичайно в тім же напрямку, що й зміни реального ВНП, хоча й проявляються з деяким тимчасовим відставанням (лагом).

Графік 2 носить досить абстрактний характер і не відображає розходження конкретно-історичних ситуацій в економіці. Якщо ж брати до уваги особливості кон’юнктури відтворення, то на кривій сукупної пропозиції можна буде виділити три нерівнозначних ділянки: горизонтальний, вертикальний і проміжний. Перші дві ділянки й відповідні їм відтворені ситуації абсолютизуються двома основними школами економічної думки: кейнсіианскою і класичною відповідно. Розглянемо основні положення цих протилежних по суті концепцій стосовно до проблеми сукупної пропозиції та сукупного попиту.

Класична школа затверджує, що й вся крива сукупної пропозиції є вертикальною. Ця концепція виходить із посилки, що економіка працює на повну потужність і при повній зайнятості ресурсів. У таких умовах за короткий строк неможливо досягти подальшого збільшення обсягу виробництва, навіть якщо до цього спонукує збільшення сукупного попиту. Окремі фірми можуть намагатися розширити своє виробництво, пропонуючи більше високі ціни за ресурси, але тим самим вони знижують обсяги виробництва інших фірм. Посилення конкуренції на ринку веде до підвищення їхніх цін і є чинником інфляції. Таким чином, зміна сукупного попиту може вплинути тільки на рівень цін, але не торкається обсягів сукупного виробництва й зайнятості (рис. 3).

 

Рис. 3.                                                                                     Рис. 4.

Кейнсіанска школа затверджує, що крива сукупної пропозиції горизонтальна, або висхідна (рис. 4). Горизонтальний відрізок кривої сукупної пропозиції відповідає економіці в стані глибокого спаду, недовикористання трудових і виробничих ресурсів. Така посилка не випадкова, оскільки основи даної теорії були запропоновані англійським економістом Дж.М. Кейнсом в 30-і роки. нашого сторіччя («Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей», 1936). Після кризи й депресії 1929 — 1933 р., що одержали назву Великих, можна було розширювати виробництво, не побоюючись підвищення виробничих витрат і цін на ресурси й готову продукцію, тому що безробіття становило до 25% працездатного населення, а виробничі потужності були завантажені ледве більше половини. У цих умовах будь-яке підвищення сукупного попиту є бажаним, оскільки веде до збільшення реального обсягу національного виробництва й зайнятості, не зачіпаючи рівня цін.

Рис. 5 Рис.6.

Проміжний відрізок кривої сукупної пропозиції є висхідним (рис. 5) і припускає таку відтворювальну ситуацію, коли збільшення реального обсягу національного виробництва супроводжується деяким ростом цін. Це обумовлено, зокрема, нерівномірним розвитком окремих галузей, наприклад, що швидко розвивається комп’ютерної галузі на противагу автомобілебудуванню. Розширення виробництва при деякому росту цін означає також, що для збільшення обсягу випуску було використано старе встаткування або менш кваліфіковані працівники.

Використання менш продуктивних ресурсів цілком реально, якщо існують обмеження на ринку більше ефективних ресурсів. У результаті витрати на одиницю продукції ростуть, підвищуючи ціни на кінцеві товари й послуги. Однак реальний обсяг виробництва збільшується на відміну від ситуації, розглянутою класичною школою (вертикальний відрізок кривої сукупного попиту).

Сучасна економічна теорія виходить із того, що вищезгадані концепції описують цілком можливі в дійсності різні відтворювальні ситуації. Отже, резонно об’єднати всі три передбачувані форми кривої сукупної пропозиції в одну, що має три відрізки: горизонтальний, або кейнсіанский; вертикальний, або класичний; проміжний, або висхідний (рис. 6).

При конкретизації форми кривій сукупної пропозиції нове звучання одержує проблема загальної ринкової рівноваги. Умови, при яких ця рівновага наступає, будуть різні, оскільки наслідку збільшення сукупного попиту залежать від того, на якому відрізку кривої сукупної пропозиції відбудеться перетинання з нової кривої сукупного попиту.

Якщо сукупний попит змінються в межах кейнсіанского відрізка, збільшення попиту приводить до збільшення реального обсягу національного виробництва, але не торкає рівень цін.

Якщо сукупний попит збільшується на класичному інтервалі, це приводить до підвищення цін, тоді як реальний обсяг виробництва залишиться колишнім, оскільки він не може вийти за межі свого рівня при «повній зайнятості».

Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це приведе до збільшення й реального обсягу національного виробництва, і рівня цін.

Проблема, пов’язана з формою кривої сукупної пропозиції, має не тільки теоретичне, але й велике практичне значення. Стосовно до ситуації Україні, Білорусії, Росії, інших пост радянських країн цю проблему можна сформулювати так: чи можна й потрібно чи стимулювати сукупний попит для економічного відродження країни? З погляду таких економічних і політичних лідерів, як Е. Гайдар, Б. Федоров і інші, попит необхідно не стимулювати, а заморожувати, щоб уникнути інфляційного росту цін. Даний підхід заснований на класичній концепції й погоджує формування попиту не із приростом обсягу виробництва, а з інфляцією. Однак тут не враховано, що економічна ситуація в цих країнах не нагадує модель «повної зайнятості» ресурсів. У цьому зв’язку більше реалістичним представляється підхід учених і господарників, які погоджують вихід з економічної кризи зі стимулюванням сукупного попиту й заохоченням зростання виробництва.

Під стимулюванням попиту економісти розуміють заходи впливу на сукупний попит з боку держави. Таким чином, в аналіз вирішення проблеми державного впливу на макроекономічні процеси. У даному питанні вчені, що належать до різних шкіл, також мають принципово різні думки.

Класична (і неокласична) точка зору полягає в тому, що ринкова економіка не має потреби в державному регулюванні сукупного попиту та сукупної пропозиції. Ця позиція заснована на тезі про ринкову систему з само-налаштованою структурою. Ринкова економіка захищена від спаду, оскільки механізми саморегулювання постійно приводять обсяг продукції, що виробляється, до рівня, що відповідає повній зайнятості. Інструментами саморегулювання слугують ціни, заробітна плата й процентна ставка, коливання яких в умовах конкуренції зрівняють попит та пропозицію на товарному, ресурсному й грошовому ринках і приведуть до ситуації повного й раціонального використання ресурсів.

Розглянемо ринок робочої сили як один з найважливіших ресурсних ринків. Оскільки економіка функціонує в режимі повної зайнятості, то пропозиція робочої сили є вертикальна пряма, що відображає наявні в країні трудові ресурси (рис. 7).

Рис. 7.

Припустимо, що відбулося скорочення сукупного попиту. Відповідно падає обсяг виробництва й попит на робочу силу. Це, у свою чергу, веде до утворення безробіття й зниженню ціни праці. Більше низька ціна праці знижує витрати підприємців на виробництво одиниці продукції, що дозволяє їм: по-перше, понизити ціни на товарному ринку (у результаті реальна заробітна плата залишиться колишньою) і (або), по-друге, найняти більшу кількість більше дешевої робочої сили й збільшити обсяг виробництва й обсяг зайнятості до колишнього рівня (передбачається, що безробітні погодяться скоріше на більше низьку заробітну плату, чим на її повну відсутність в умовах безробіття). Таким чином, обсяг виробництва знову досягає колишнього рівня, що відповідає повної зайнятості, а спад виробництва й безробіття стають короткочасними явищами, подоланими самою ринковою системою.

Аналогічні процеси протікають на ринку товарів і послуг (рис. 8). При скороченні сукупного попиту обсяг виробництва падає, але в чинність описаного вище процесу зниження витрат на оплату праці підприємець може без шкоди для себе понизити товарні ціни й знову збільшити обсяг виробництва до рівня, що відповідає повної зайнятості.

Рис. 8.

На грошовому ринку рівновага досягається за рахунок гнучкості процентної ставки, що балансує кількість накопичених у домогосподарств грошей (заощадження) і величину попиту з боку підприємців (інвестиції) (рис. 9). Якщо споживачі скорочують попит на товари й збільшують заощадження, при даній процентній ставці з’являються нереалізовані товари. Виробники почнуть скорочувати виробництво й знижувати ціни.

 Рис. 9.

Одночасно починає падати процентна ставка, оскільки попит на фінансові ресурси для інвестицій скорочується. У цій ситуації заощадження починають скорочуватися (процентна ставка падає, а низькі ціни на товари стимулюють поточне споживання), а інвестиції починають зростати завдяки здешевленню кредиту. У результаті при новій процентній ставці загальна ринкова рівновага відновиться на колишньому рівні обсягу виробництва, що відповідає повної зайнятості.

Основний висновок класичної (неокласичної) теорії полягає в тому, що в саморегульованій ринковій економіці втручання держави в процеси відтворення може принести тільки шкоду.

Кейнсіанска точка зору опирається на емпіричні дані, що демонструють, що економіка розвивається не так гладко, як у класичній моделі, а заробітна плата, ціни й процентна ставка не настільки гнучкі, як цього хотілося б.

Дійсно, останні десятиліття підтвердили основні теоретичні висновки Кейнса: ціни зовсім не обов’язково будуть падати при кризовому скороченні виробництва; зниження цін, навіть якщо воно відбудеться, не може автоматично вивести економіку зі спаду; навіть в умовах значного безробіття можливе збереження колишнього рівня заробітної плати або навіть його підвищення; заощадження залежать не стільки від коливань процентної ставки, скільки є функцією розташовуваного доходу.

Знайшов підтвердження й основний висновок Кейнса: рівновага економіки не обов’язково досягається в крапці, що відповідає обсягу ВНП при повній зайнятості. У період великої депресії ринкова система може надовго «застрягти» на рівні дуже великого безробіття й недовикористання виробничих потужностей. Це теж буде рівноважним станом, хоча й неоптимальним з погляду використання ресурсів.

У самому аналізі Кейнс виходить насамперед з факту незмінності рівня заробітної плати, закріпленого колективно-договірною системою й офіційним законодавством (рис. 10). При такій умові падіння сукупного попиту приведе до падіння обсягу виробництва й скороченню попиту на працю. Інакше кажучи, заробітна плата не знизиться, хоча й з’являться безробітні.

Рис. 10.

Оскільки заробітна плата не міняється й не відбувається зниження витрат виробництва, навряд чи варто очікувати скорочення цін на товари й послуги, так само як і збільшення обсягу виробництва аж до колишнього рівня. Економіка приходить у стійку рівновагу при новому рівні виробництва, що відповідає неповної зайнятості.

Крива сукупної пропозиції на ринку праці й на товарних ринках прийме вид дзеркального відбиття букви L. Рівень заробітної плати нижче W неможливий, оскільки він визначається витратами (рис. 11). Лише в крапці Q1 виробництво досягає повного використання ресурсів, після чого крива пропозиції стане вертикальної. Якщо при даному обсязі виробництва відбудеться подальше підвищення попиту, воно приведе до інфляційного росту цін.

Рис. 11.

Однак у межах наявних виробничих ресурсів в економіки є необмежені можливості встановлення рівноваги в неоптимальній крапці, у якій обсяг національного виробництва буде менше, ніж при повній зайнятості. Тому кейнсіанці вважають небезпечним зниження рівня сукупного попиту й обґрунтовують ідею необхідності державного регулювання з метою підтримки сукупного попиту (а отже, обсягу виробництва й зайнятості) на бажаному рівні.

Проблема макроекономічної рівноваги залучала економістів і з погляду математичного обґрунтування. Одна з фундаментальних економіко-математичних моделей рівноваги розроблена наприкінці XIX в. швейцарським економістом Л. Вальрасом (1834-1910).

Вальрас побудував точну систему рівняння, що відображає взаємозв’язку окремих ринків в економічній системі. Таким чином, уперше було математично доведене, що можливо досягнення одноразової рівноваги на всіх ринках і у всьому господарстві в умовах вільної конкуренції.

В 60-і роки XX в. модель Вальраса була перетворена методом лінійного програмування й одержала наступний вигдяд:

де Р — ціни вироблених благ; Х — кількість вироблених благ; V — ціни проданих продуктивних послуг; Y-Y— дані й спожиті обсяги продуктивних послуг.

Неважко помітити, що ліва сторона формули відображає вартісної обсяг пропозиції, а права — загальний попит, джерелом якого слугують доходи від продажу засобів виробництва й вироблених ними послуг. Центральне місце в моделі Вальраса відіграє рівновага ціни товарного ринку й ринку засобів виробництва.

Формула читається в такий спосіб: «Загальна пропозиція кінцевих продуктів у грошовому вираженні повинне дорівнює загальному попиту на них як суми доходів, принесених всіма факторами виробництва їхнім власникам».

 

 

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)


Оголошення


Розробки для птахівництва



Архів матеріалів
Июнь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Май    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Коментарі