Домашня птиця 2017 - акція      
   Продамо підрощених курочок    
   Стан птахівництва у 2016 році   


⇑ На початок ⇑

Dutch English French Italian Polish Russian Turkish Ukrainian

Біологічні особливості птиці як об’єкта селекції

Сільськогосподарській птиці притаманні деякі особливості, що перераховані далі.

Здатність давати високоцінні продукти харчування. Одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні В2 на 10…12%, D — на 10…40%, А — на 15…16%, В12 — на 50…100 відсотків. Білок яйця засвоюється людиною майже на 100 відсотків. Пташине м’ясо належить до дієтичних продуктів харчування, має високі смакові якості.

Висока скоростиглість. Курчата-бройлери за 42 доби вирощування збільшують свою масу в середньому з 35 до 2300 г. Кількість подвоєнь їх живої маси становить 65,7 раз. Для порівняння слід відзначити, що свині такої кількості подвоєнь досягають у віці 180 діб (100 кг х 1,8 кг).

Каченят забивають у віці 49 діб, перепілок — 35…41 діб. Маса качок під час забою досягає 3300 г, тобто за період вирощування вони збільшують свою масу в 66 разів. Кури яєчних кросів досягають статевої зрілості та починають відкладати яйця в 102-добовому віці, перепілки — в 45-добовому.

Плодючість. Характеризується кількістю отриманого молодняку від однієї самки або плідника за певний період (максимально за період використання). Вона залежить від несучості, кількості яєць придатних до інкубації, їх заплідненості, виводимості і життєздатності виведеного молодняку.

Від однієї курки батьківських ліній яєчного кросу отримують за рік не менше ніж 250 потомків, м’ясного кросу — не менше 150 потомків, від однієї качки — не менше ніж 100 каченят м’ясних кросів та не менше ніж 200 каченят яєчних порід, від індички 70…80 індиченят, від гуски — 20…60 гусенят. Від півня, за умов штучного осіменіння, можна отримати до 10000…15000 потомків.

Здатність до розвитку ембріона поза тілом матері. Ця особливість дає змогу транспортувати інкубаційні яйця до будь-якого пункту земної кулі та одержувати молодняк без участі матері завдяки їх придатності до

штучної інкубації. Для транспортування на будь-яку відстань є придатним і добовий молодняк птиці завдяки здатності обходитися без корму та води перші дві доби життя.

Здатність до акліматизації та високої концентрації.

Сільськогосподарську птицю розводять в будь-яких районах земної кулі, де тільки можливо створити в пташниках нормативні параметри мікроклімату. Пристосованість до кліткового утримання дає можливість утримувати в одному господарстві до 1 млн курей-несучок.

Невеликий інтервал між поколіннями. У більшості видів сільськогосподарської птиці (за винятком страусів та Ему) інтервал між поколіннями не перевищує 1 року. Наприклад, для створення породи, лінії або стада тварин, необхідно проводити цілеспрямовану селекційну роботу протягом 10 поколінь. У птахівництві поставленої мети можна досягти за 10 років, а в скотарстві, де інтервал між поколіннями становить не менше 4 років, для одержання такого ж ефекту необхідно не менше 40 років, а в конярстві — 80 років.

Висока конверсія корму. Відомо, що птиця найбільш повно використовує поживні речовини корму, порівняно з тваринами інших видів. Так, протеїн корму бройлери використовують на 20, індики — на 22, кури-несучки — на 26, корови — на 18…20, свині — лише на 14 відсотків.

Особливо вигідно відрізняється птиця за витратами корму на 1 кг приросту. Наприклад, для виробництва 1 кг свинини витрачають 3,0…3,5 кг кормових одиниць, яловичини — 7…10, а м’яса бройлерів — не більше 1,9 кілограмів.

7.2. Напрями і цілі селекції в птахівництві

У наш час, коли породи та кроси птиці мають високий рівень продуктивності, створення нових більш продуктивних можливе лише за умов використання досягнень генетики та інших наук, а також у разі достатнього фінансування селекційних програм. Провідні селекційні фірми світу витрачають не менше ніж 25 млн доларів США на рік на виконання своїх програм селекції птиці та з метою збереження лідерства.

Особливістю сучасного промислового птахівництва, є використання гібридної птиці, яку отримують шляхом схрещування спеціально відселекціонованих на поєднаність батьківських і материнських ліній. Комплекс таких ліній (від 2 до 4 у різних кросах) і є кросом. Саме на використанні кросів базується в наш час виробництво харчових яєць, м’яса бройлерів, індиків та качок. Схрещування в кросах ліній, що добре поєднуються між собою, забезпечує прояв у гібридів І покоління гетерозису на рівні 5… 10% за основними господарсько корисними ознаками (несучість, скоростиглість, швидкість росту, життєздатність тощо).

Особливістю організації селекційної роботи в птахівництві є пірамідальна структура, тобто вертикальна передача генетичного матеріалу від селекційних фірм (селекційних центрів) до репродукторних і товарних господарств. Така структура передбачає незначну частку племінної птиці в загальному обсязі виробництва (до 15…20%), яке відтворюється у внутрішньолінійному розведенні, а потім

використовується для отримання за спеціальними схемами дво-, три- і чотирилінійних гібридів. Така система селекційної роботи забезпечує конвеєрність виробництва продукції і постійне підвищення генетичного потенціалу продуктивності птиці.

З теоретичних передумов, основною метою селекції є підвищення частоти бажаних генів (генотипів), що обумовлюють основні

господарсько корисні ознаки в популяції. Тому, основним її напрямом є виявлення птиці бажаних генотипів і збільшення її питомої ваги в лінії або створення таких генотипів. У цьому аспекті, лінія являє собою збалансований комплекс однотипових генотипів, подібних за основними ознаками продуктивності і які знаходяться в певному кількісному співвідношенні. Найбільш важливою властивістю лінії є її здатність давати в разі схрещування з іншою лінією потомків, що мають гетерозис за одним або декількома показниками продуктивності.

Створення ліній і їх кросів в птахівництві здійснюють за селекційними програмами, які розробляють провідні генетики та селекціонери за допомогою вчених, а реалізують фахівці племінних господарств. Селекційна програма — це всебічно обґрунтована програма робіт з виведення й вдосконалення ліній, кросів, порід. Вона включає такі складові:

1)визначення мети селекції;

2)вибір вихідного матеріалу і методу розведення;

3)проведення генетичного аналізу селекційних ознак, за якими планують проводити селекцію;

4)визначення спеціалізації ліній у кросі;

5)закладення селекційних груп для виведення нових ліній кросу;

6) створення нормативних умов середовища для птиці і матеріальної бази селекції;

7) підготовка кадрів, необхідних для створення, розповсюдження та використання кросу.

Мета селекції залежить від виду птиці, традицій щодо її використання та технології виробництва продукції птахівництва. Наприклад, мета селекції під час створення нових кросів яєчних курей полягає в підвищенні яєчної продуктивності несучок до біологічної межі — одне яйце в день. Дуже важливо, щоб ці несучки мали високу життєздатність та тривалий строк використання в умовах промислового виробництва, а саме до досягнення ними не менше ніж 72…80-тижневого

віку. Для підвищення ефективності виробництва харчових яєць, необхідно проводити селекцію на підвищення виходу яєчної маси (більше 20 кг на несучку). Для цього необхідно збільшувати несучість та масу яєць. Необхідна подальша селекція на підвищення конверсії корму та якості яєць (форма, зовнішній вигляд, міцність шкаралупи, смак, забарвлення жовтка).

У м’ясному птахівництві метою селекції є підвищення швидкості росту молодняку в ранньому віці. У зв’язку з цим, поставлені наступні завдання — отримати бройлерів, які за 5 тижнів вирощування досягатимуть живої маси не менше ніж 2,5 кг, за витрат кормів 1,5…1,7 кг на 1 кг приросту. Збереженість бройлерів має бути 98,0…98,5%, вихід грудних м’язів — у межах 19… 21%, вихід патраної тушки — 70…72%, вихід бройлерів у розрахунку на несучку родинного стада — не менше ніж 152 голови.

Проводиться селекція на зниження вмісту жиру в тушці бройлерів, індиків та качок. Такий добір веде до підвищення конверсії корму та забійного виходу.

Окремим завданням селекції яєчних і м’ясних курей є створення аутосексних (мічених за статтю під час виводу) курчат. Для цього використовують дві генетичні системи, а саме колорсексну (забарвлення пуху курчат S-s — сріблястість-золотистість) і федерсексну (швидкість оперення К-к — повільний-швидкий ріст оперення). Створення аутосексних кросів має важливе значення, оскільки прискорює процес сортування курчат за статтю (з точністю 98.. .99%).

Свої видові особливості має селекція індиків, качок, гусей, цесарок, яєчних та м’ясних перепелів, м’ясних голубів, страусів та ему. Ці особливості впливають на складові селекційних програм.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)


Оголошення


Розробки для птахівництва



Архів матеріалів
Декабрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Ноя    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031