Птахівництво України і cвіту | менеджмент, аналітика, реформи, стандарти


Вимоги до преміксів

У годівлі сільськогосподарських тварин і птиці однаковою мірою важливо балансувати рецепти комбікормів по змісту обмінної енергії, протеїну, амінокислот, по мінеральному складу, вітамінам і мікроелементам. Незбалансованість рецепта всього лише по одному показнику обов’язково має негативний наслідок у вигляді зниження продуктивних властивостей тварин і птиці.Сучасний рецепт повнораціонного комбікорму для промислової птиці повинен бути збалансований не менш чим по 30 показникам: 10-12 показників поживної цінності й мінерального складу, включаючи засвоювані амінокислоти, линолеву кислоту, доступний фосфор; 12-14 видів вітамінів; 6-7 видів мікроелементів.

Важко переоцінити роль преміксів у складі комбікорму. Крім того, що премікси є концентрованими носіями вітамінів і мікроелементів, найчастіше вони виконують функцію “тонкого корегування” рецепта комбікорму, дозволяючи збалансувати основні поживні речовини шляхом уведення через премікси ферментів, синтетичних кислот і лікарських препаратів.

Виробництво премікса має ряд особливостей, що пред’являють специфічні вимоги до технологічного процесу й використання технологічного встаткування.

 До таких особливостей ставляться:

  •  істотні розходження по змісту масової частки різних компонентів у преміксі; наприклад у премиксе ПІ-1 для батьківського стада птиці в 1 тонні премікса вітаміну В12 повинне втримуватися 2,5 г, а холін-хлориду – 35 кг, марганцю – 10 кг, тощо.
  • негативний вплив окремих компонентів на активність вітамінів при тривалому зберіганні на складі премікса
  • втрата активності вітамінів у процесі волого-теплової обробки готового комбікорму тощо.

Висококонцентровані премикси (0,2%) варто виробляти як вітамінні концентрати (без уведення солей мікроелементів), тому що можливість контактів вітамінів між собою не приводить до негативних наслідків ( крім контакту холін-хлориду з вітаміном А, Д3 і В, у яких він може викликати зниження активності), у той час як негативний вплив солей мікроелементів на вітаміни тим більше, чим вище їхня концентрація.

Вітамінно-мінеральні премикси взагалі небажано робити через негативний вплив мікроелементів на вітаміни, ферменти, але якщо вже з якихось причин змушені їх виготовляти, то вони повинні бути 1% зі стабілізованими (захисними) формами вітамінів і ферментів.

 Мінеральні премікси можна виробляти будь-якої концентрації, однак варто мають несумісність калію із солями міді, тому що при контакті цих речовин утвориться мідь йодиста, з якої тваринами не засвоюється, ні мідь, ні йод.

 При виготовленні 1%-них преміксів наповнювач звичайно становить 80-90% суміші, а препарати біологічно активних речовин – 10-20%. Наповнювач для преміксів повинен мати нейтральний PH, вологість не більше 5-8%, об’ємну масу, близьку до активних компонентів премікса, забезпечувати гомогенність суміші, мати гарну сипкість і не змішуватися.

Властивості наповнювача покращаться, якщо в нього буде уведене 2-3% стабілізованого жиру.  За останнім часом поряд з наповнювачем виробники преміксів використовують і розріджувач.  Важливий момент у виробництві преміксів – вибір і підготовка наповнювача й розріджувача. Гомогенність і «змішуваність» премікса з комбікормом, крім фізичних характеристик вітамінів і солей, головним чином залежать від характеристик носія й розріджувача.

В Україні як наповнювач широко використовують висівки пшеничні. У деяких закордонних країнах висівки як наповнювач становлять 30-70% від маси вітамінів, а як розріджувач (або ущільнювача) застосовують крейда або вапняк також у середньому 30-70% від маси вітамінів. Комбінування цих продуктів дозволяє досягти кілька цілей відразу: висівки на своїй поверхні несуть тонкі частки вітамінів, перешкоджаючи сепарації премікса, крім того, поглинають вологу з повітря, конкуруючи з вітамінами. Вапняк (крейда), розбавляючи премікс, знижує його вологість, регулює щільність.

При використанні розріджувача одним з найважливіших показників якості премікса є однорідність (гомогенність) маси. Цей показник залежить від великої кількості факторів. До найбільш значним ставляться: кількість змішувачів у технологічній лінії, час змішування компонентів у кожному з них, гранулометричний склад і вологість носія, розріджувача й інших компонентів премікса, його рецептура.

Для поліпшення фізичних властивостей преміксів, широке застосування одержали спеціальні продукти, так звані антиспеканти та вологопоглиначі (наприклад, двоокис кремнію), які істотно зменшують ризик виникнення окислювально-відновних реакцій між активними частками в результаті зниження вільної вологи.

З жирів у премікс доцільно вводити рослинне масло, яке потрібно для зниження рівня пилу при змішуванні премікса й транспортуванню, зменшення електростатичного заряду компонентів і як єднальний елемент між вітамінами й носієм (висівками). Кількість масла, що вводиться, залежить від складу премікса й змісту в ньому органічного носія. У той же час як єднальна речовина в премікс не можна вводити мелясу й інші вологовмісні компоненти, тому що через них підвищується вологість премікса (при вологості преміксов понад 10% підсилюються втрати вітамінів).

Препарати біологічно активних речовин (БАР) повинні бути досить подрібнені, захищені від несприятливого впливу зовнішніх факторів і сумісні між собою. Несумісні добавки повинні бути у захищеній і стабілізованій формі.

Якщо готують премікс зі вмістом наповнювача, розріджувача й всіх біологічно активних речовин, то бажано здійснювати наступний порядок уведення компонентів: у наповнювач (висівки пшеничні) вносять масло й змішують, при цьому часточки висівок обволікаються маслом, це підвищує їх адгезивну здатність. Далі додають розріджувач, змішують, і в суміш вносять вітаміни й амінокислоти (якщо вони вводяться в комбікорми через премікс).

Вітаміни вводять у порядку зростання їхньої щільності. Останніми в суміш уводять солі мікроелементів. Потоки сировини, у першу чергу вітамінів, повинні бути організовані зверху донизу. Механічні способи переміщення, по можливості, повинні бути зведені до мінімуму.

До складу преміксів включають лише перевірені й дозволені для виробництва препарати.

Особлива увага необхідно приділити умовам зберігання і пакуванню преміксів. При нормальних умовах зберігання, коли вологість преміксов не перевищує 10%, істотних змін активності захищених форм вітамінів не спостерігається протягом 5 місяців зберігання.

Особливої уваги слід приділяти питанню про дозування в преміксах біологічно-активних речовин.

Премікси «стандартного» складу добре зарекомендували себе за умови виконання технології при їхньому виробництві й уведенні в комбікорми. Однак фізіологічні особливості тваринних різних порід і кросів, різний рівень продуктивності тварин і птиці приводять до необхідності виробляти премікси з концентрацією, що відрізняється від стандартної.

Варто враховувати, що завищене уведення окремих вітамінів у комбікорми недоцільне з економічної точки зору, а іноді й з біологічної, тому що порушуються необхідні співвідношення між біологічно активними речовинами.

При нормуванні уведення біологічно активних речовин для птиці й свиней виходять із того, що через премікс додають відсутню їхню кількість, маючи на увазі, що певна їхня частина забезпечується з компонентів комбікорму. Але тому що зміст БАР, що надходить у комбікорм із його компонентів, залежить від його складу, то може мати місце дефіцит або надлишок окремих вітамінів. (Правда, на відміну від мікроелементів, підвищення вмісту вітамінів у комбікормах за рахунок компонентів навряд чи зробить шкоду тварині).

У той же час практика вирощування показує, що без додаткового уведення в корм синтетичних препаратів всіх вітамінів високу продуктивність і гарний стан здоров’я курчати-бройлерів забезпечити неможливо.

Поясненням тому є: по-перше, табличні дані вмісту вітамінів у компонентах комбікормів не завжди відповідають їхній фактичній наявності й, по-друге, ряд вітамінів перебувають у з’єднаннях, слабко засвоюваних організмом тварин.

Для великої рогатої худоби нормування дозувань БАР у добових раціонах роблять обов’язково з урахуванням змісту БАР в «основному» раціоні (силос, сіно, коренеплоди й ін.), тому що комбікорм у складі добового раціону становить 20-35%.

По другій групі важливих біологічно активних речовин – мікроелементам, необхідно відзначити наступне.

На відміну від вітамінів по мікроелементах неприпустимо забезпечувати норму потреби тварин тільки за рахунок уведення в комбікорми синтетичних препаратів без обліку їхнього активного змісту в компонентах.

Далі буде …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)