Суть трансферу технологій – НДР і ДКР

Трансфер технологій – це рух технології із застосуванням яких-небудь інформаційних каналів від одного її приватного або колективного носія до іншого. За допомогою трансферту здійснюється підтримка комерційної діяльності організації.

Прийнято виділяти 3 основні форми трансферту технологій.

1. Внутрішній трансфер, коли відбувається передача технології між різними підрозділами однієї організації.

2. Квазивнутрішній трансфер, тобто рух технології усередині альянсів, союзів і об'єднань самостійних юридичних осіб.

3. Зовнішній трансфер, тобто процес поширення технології, у якому задіяні незалежні розроблювачі й споживачі технологій, між різними компаніями.

В основі трансферту лежить передача інформації, отриманої шляхом сканування й моніторингу.

Моніторинг технологій – це огляд і обробка інформації про дослідження й нововведення. Необхідність проведення даних заходів укладається в дослідженні ринку технологій для прийняття правильного напрямку подальшого розвитку організації.

Існує практика об'єднання зусиль компаній у здійсненні заходів сканування й моніторингу. Однак такий момент має позитивні й негативні сторони. Перевага укладається в обміні інформацією між фахівцями, розширенні сфери охоплення; недолік – це поступове «атрофирование» відділів, відповідальних за надання необхідної інформації про ринок інновацій.

Оптимізація інформаційних потоків в організації – одне з головних завдань керування процесами трансферу технологій. У процесі її рішення важливо враховувати, що інформація про нові технології може мати різний характер і принципово різні джерела, тому необхідно розділити джерела на формальні й неформальні. Це допоможе контролювати інформаційні потоки й правильно визначати ступінь важливості інформації.

Класифікація трансферу технологій проводиться по наступних ознаках:

1) напрямок відправлення технологій:

а) вертикальна передача – від розробки до виробництва;

б) горизонтальна передача – передача з однієї галузі науки в іншу;

2) кількість учасників і ступінь їхньої участі:

а) активна передача – передача через посередника;

б) пасивна передача – виробник технології самостійно шукає покупця;

3) підготовка виробництва:

а) імітаційна передача – без зміни виробництва;

б) адаптивна передача – виробництво пристосовується до нової технології;

в) інновативна передача – повна зміна виробництва.

Існує й некомерційний трансфер, що характеризується невеликими видатками й підтримкою, як правило, держави.