Історичні аспекти розтобки теорії SWOT-аналізу

В 1963 році в Гарварді на конференції із проблем бізнес політики професор K. Андрюс (Andrews) уперше привселюдно озвучив акронім SWOT:

• Strengths (Cили);
• Weaknesses (Слабості);
• Opportunities (Можливості);
• Threats (Погрози).

Внутрішній стан компанії відображається в основному в S і W, а зовнішня – в О и Т.

  З тих пір поняття SWOT-Аналізу стало відомо в академічних колах і серед практиків.

З 60-х років минулого століття й донині SWOT-аналіз широко застосовується в процесі стратегічного планування. У кожному бізнес-плані, у кожному плані маркетингу повинен бути розділ « SWOT-аналіз».

В 1965 році була запропоновано розробка технологія використання SWOT-моделі для розробки стратегії поводження фірми. Була запропонована схема LCAG (по початкових буквах прізвищ авторів), що заснована на послідовності кроків, що приводять до вибору стратегії.

У ряді підходів структурована інформація в кожному з напрямків – впливи, слабості, можливості, погрози – оцінюється кількісними величинами, на основі яких за допомогою функцій корисності обчислюється потенціал досліджуваного об'єкта по кожному напрямку (підхід, що розвивається в рамках Conjoint-аналізу).

Спочатку SWOT-аналіз був заснований на озвучуванні й структуруванні знань про поточну ситуацію й тенденції. Пізніше SWOT-аналіз став використовуватися в більше широкому додатку – для розробляння стратегій.

З появою SWOT-Моделі аналітики отримали інструмент для своєї інтелектуальної роботи. Відомі, але розрізнена й безсистемна інформація про стан справ у фірмі й конкурентне оточення SWOT-аналіз дозволив сформулювати аналітикам у вигляді логічно погодженої схеми взаємодії впливів, слабостей, можливостей і погроз.

В 1982 році професор Хайнц Вайхрих (Heinz Weihrich) опублікував роботу, у якій запропонував новий вид SWOT-моделі. Свою SWOT-Модель він назвав як TOWS-Матрицю й розглядав її як концептуальну основу систематичного аналізу, що полегшує зіставлення зовнішніх погроз і можливостей із внутрішніми слабостями й чинностями організації. Учений запропонував будувати стратегії поводження фірми на основі систематичного зіставлення заздалегідь створених списків зовнішніх факторів із внутрішніми чинностями й слабостями. Він також указав на необхідність побудови SWOT матриць із певною періодичністю. Це повинне було дозволити відслідковувати зміни конкурентного середовища при побудові стратегій.

Надалі, у роботах інших дослідників ця модель називається як розширена SWOT-Модель, або як інтегрована SWOT-Модель. Однак у більшості робіт зі стратегічного планування як і раніше можна зустріти термін « SWOT-аналіз», хоча вони використовують модель Вайхриха. У цій моделі процес стратегічного планування із застосуванням розширеної SWOT матриці було запропоновано організувати як послідовність кроків:

• аналіз зовнішнього оточення;

• аналіз внутрішнього оточення;

• побудова стратегій і тактичних дій.