Стан птахівництва по областях України 2015 

   Домашня птиця 2015 - акція                           


⇑ На початок ⇑

Dutch English French Italian Polish Russian Turkish Ukrainian

Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці

В роботі представлено аналіз сучасних еймеріостатиків (кокцидіостатиків), що зареєстровані в Україні; визначено специфічність гістологічних методів діагностики еймеріозів птиці; проведено порівняльну оцінку застосування рослинного препарату Алкернат Зікокс та Сакокс для профілактики еймеріозів птиці.


Авдос’єва І.К., Щебентовська О.М.,

Cидорук Н.О., Федів А.М.

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, м. Львів

Ключові слова: еймеріоз, птиця, еймеріостатики, гістологічний метод, рослинний еймеріостатик, Алкернат Зікокс.

 Summary. This paper presents an analysis of modern anticoccidial preparation ,registered in Ukraine; defined specificity histological diagnostic methods coccidiosis in poultry; conducted a comparative assessment of the use of herbal preparation Alkernat Zikoks and Sakoks to prevent coccidiosis poultry.

Keywords: coccidiosis, poultry, anticoccidial preparation, histologic examination, herbal preparation, Alkernat Zikoks.

 Вступ. Cеред паразитарних захворювань птиці еймеріоз (кокцидіоз) наносить значні економічні збитки птахівництву , що складаються із підвищеної загибелі молодняку, зниженням продуктивності, погіршенням якості кінцевого продукту, збільшенням затрат корму на одиницю продукту та витрат на лікування. При виникненні захворювання серед птиці смертність становить до 25-40 %, знижуються середньодобові прирости на 5-10 % та конверсія корму на 7-12 %.

Збудниками еймеріозу у птиці є 9 одноклітинних організмів. З них найчастіше паразитують чотири види еймерій: E.acervulina, E. maxima, E. tenella, E. necatrix. Види еймерій відрізняються за вірулентністю, локалізацією та репродуктивною здатністю. Моновидова інвазія майже не реєструється у господарствах, як правило, у птиці паразитують одночасно декілька видів еймерій.

Зараження відбувається аліментарним шляхом. У навколішньому середовищі ооцисти стійкі і зберігають свою життєздатність до року, а навіть більше до 4-5 років. Еймеріоз виникає в приміщеннях, де має місце підвищена вологість повітря і підстилки, неповноцінна годівля, порушення ветеринарно-санітарних вимог та технології вирощування молодняку, циклічність використання еймеріостатиків. Механічними носіями еймерій можуть бути обслуговуючий персонал, гризуни, дикі птахи, комахи [5,6].

Діагноз на еймеріоз ставлять комплексно на основі клінічних ознак, патологоанатомічних змін, мікроскопії зшкребків слизової оболонки кишечнику, визначення кількості ооцист в 1 г фекалій, середнього загального балу ураження кишечнику, за гістологічними та гістохімічними методами [2,3,7].

Діагноз на субклінічний еймеріоз поставити складно тому, що птиця на перший погляд здорова, тоді як показники (конверсія корму та середньодобові прирости) знижуються, а їх відновлення як і реабілітаційний період після лікування проходить дуже повільно. Субклінічний еймеріоз викликає зниження продуктивності із-за ослабленої функції травлення. У кишківник через ураження клітин стінок просочуються білки плазми, які з залишками погано перетравленого корму служать прекрасним середовищем для розмноження патогенної мікрофлори, а саме клостридій, викликаючи некротичний ентерит.

Профілактика еймеріозу птиці грунтується на виконанні комплексу загальних зооветеринарних та спеціальних протиеймеріозних заходів [4]. При вирощуванні птиці застосовують наступні методи профілактики: дезінвазію від екзогенних стадій еймерій (ооцист) у пташниках та застосування еймеріостатиків.

Для профілактики з ендогенними стадіями еймерій застосовують засоби, що гальмують або повністю пригнічують розмноження еймерій в організмі птиці. До еймеріостатиків відносяться:

  • іонофори ( одновалентні та двовалентні);
  • хімічні (синтетичні).

Іонофори — це препарати отримані шляхом ферментації. Механізм дії- збільшення проникливості мембран у деяких еймерій до відповідного катіону. Збільшення потоку цих іонів порушує осмотичний баланс еймерій і викликає їх загибель. Проте іонофори дозволяють зберегти цикл деяких еймерій і тим самим сприяють розвитку природнього імунітету.

Хімічні препарати – ефективні проти всіх ооцист еймерій, але недолік полягає в тому, що швидко до них настає резистентність ніж до іонофорів.

Залежно від технологічних умов при вирощуванні бройлерів ці засоби застосовують за двома схемами:

  • ротація
  • шатл-програма

Ротацію (заміну) препаратів проводять через 2-3 цикли вирощування бройлерів з метою запобігання розвитку еймерій. Перевагою цього методу є те, що один вид препарату вводять в корм протягом всього періоду вирощування бройлерів. Головний недолік ротації – швидке пристосування, з наступною тривалою резистентністю еймерій до препарату, який використовувався.

Шатл-програма дозволяє більш тривале застосування препаратів, наприклад: на початку вирощування з метою запобігання розвитку еймерій та виділення ооцист у зовнішнє середовище задають хімічні препарати. Але, як усі хімічні препарати, вони можуть негативно впливати на ріст та розвиток курчат. Застосування хімічних препаратів показують позитивний результат, якщо має місце субклінічна форма еймеріозу.

Використання іонофорних препаратів після хімічних дозволяє ефективно контролювати проблему еймеріозу, а найголовніше – позитивно впливає на ріст та розвиток курчат, оскільки природні іонофорні препарати мають ефект стимуляції росту. Проте, дія іонофорів не така сильна і поява резистентних штамів дуже часте явище при довгому використанні одного і того ж класу іонофорів. Для попередження такого положення застосовують ротацію еймеріостатиків.

Останнім часом видається ефективною розробка препаратів на основі трав, трав’ яних комплексів та комерційно доступних продуктів на основі трав у стандартизованій та стабілізованій формах, які мають протиеймеріозні властивості. Застосування еймеріостатиків на основі трав забезпечить новий підхід ефективного контролю за еймеріозом, беручи до уваги гостру потребу у нових засобах відповідно до поширеної появи резистентних штамів еймерій.

Одним з рослинних препаратів, зареєстрованих в Україні є Алкернат ЗІКОКС (фірма BIOVET, Іспанія) – це натуральний продукт з високим вмістом БАД (екстракти Holarrhena antidysentersc, Berberis aristata, Allium sativa, Embelia Ribes). Ці рослини допомагають оптимізувати стан слизової оболонки кишківника птиці і запобігають проникнення еймерій у епітеліальні клітини кишківника.

Мета роботи – провести аналіз зареєстрованих еймеріостатиків в Україні,

вивчити особливості гістологічних досліджень при ураженні птиці еймеріозом, визначити ефективність рослинного препарату Алкернат Зікокс (фірма БІОВЕТ, Іспанія) для профілактики еймеріозу бройлерів.

Матеріали та методи. Листівки-вкладки по застосуванню еймеріостатиків, що зареєстровані в Україні. Для гістологічних та гістохімічних досліджень відбирали шматочки тонкого відділу кишківника (дванадцятипалу, порожню та клубову кишки), які фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну та рідині Карнуа з наступною заливкою у парафін. Парафінові зрізи фарбували за загальноприйнятою методикою з використанням гематоксиліну та еозину. Для гістохімічного виявлення сумарних нуклеїнових кислот (РНК і ДНК) проводили фарбування за методом Ейнарсона. Для гістохімічного виявлення окремих вуглеводів проводили фарбування за допомогою реакції Шиффа з перйодною кислотою (Шик-реакція). Мікроскопію проводили за допомогою мікроскопа OLIMPUS CX – 41, мікрофотографування здійснювали за допомогою камери OLIMPUS C 5050.

Ефективність протиеймеріозного препарату на основі рослин Алкернат Зікокс (БІОВЕТ, Іспанія) у порівнянні з препаратом Сакокс (ХЮВЕФАРМА АД, Болгарія) визначали при вирощуванні бройлерів кросу КОББ-500, на поголів’ї 27 800 гол. за схемою (табл. 1):

 Таблиця 1. Схема проведення досліду

№ пт.

групи

Назва

препарату

Схема

застосування препарату

Вік птиці (доби)

Метод

застосування

1

1 контроль

Алкернат Зікокс

постійно

3 по 35 добу

З кормом

2

2 дослідна

Сакокс

постійно

3 по 35 добу

З кормом

Параметри вирощування бройлерів (температурний та світловий режим, щільність посадки) були витримані відповідно до норм ОНТП-2005. Годівля здійснювалася згідно з нормами, які рекомендовані для кросу КОББ-500. Одночасно враховували клінічний стан птиці, відсоток збереження, прирости та затрати корму.

Результати досліджень. В Україні зареєстровано 45 еймеріостатиків, в тому числі хімічних 39 %, іонофорів 57 % та комбіновані – 3 (2,4 %). Основні групи еймеріостатиків, що зареєстровані в Україні наведені на рис. 1.

1 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці

Рис. 1. Основні групи еймеріостатиків, зареєстрованих в Україні.

Співвідношення основних діючих речовин (ДР), що входять в групу препаратів іонофорів наведені на рис. 2.

2 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці

Рис. 2. Основні діючі речовини уеймеріостатитиків-іонофорів.

Найбільш розповсюдженими засобами цієї групи становлять еймеріостатики на основі саліноміциному – 8 препаратів або 32 %, ампроліум гідрохлориду – 7 препаратів або 28 %. Лише по 4 препарати або 4 % — містять наразін, мадураміцин та лазолоцид натрію.

Співідношення основних діючих речовин у групі хімічних еймеріостатиків наведено на рис. 3.

3 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці

Рис. 3. Хімічні еймеріостатики (діючі речовини).

Більшість еймеростатиків хімічної групи містить наступні діючі речовини: толтразурил – 53 % та диклазурил 23 %.

На сьогоднішній день в Україні зареєстровані лише 3 комбіновані еймеріостатики на основі поєднання іонофорів та хімічних еймеріостатиків.

Незважаючи на великий арсенал протиеймеріозних препаратів мають місце гострі спалахи еймеріозів серед бройлерів , а також субклінічний перебіг захворювання і проблема профілактики та лікування цього захворювання залишається надалі досить напруженою.

При постановці діагнозу на еймеріоз враховували клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни, наявність різних стадій еймерій при проведенні мікроскопії зшкребків слизової оболонки кишечнику, а також за гістологічними та гістохімічними методами.

Хворі курчата помітно відставали у рості та розвитку, були пригніченими, пір’я скуйовджене, матове. У великої кількості курчат реєстрували часті проноси з домішками крові. У дорослих курей клінічних проявів захворювання не реєстрували. Вони, як правило, залишались носіями інвазії.

Основні патологоанатомічні зміни відзначали в шлунково-кишковому тракті: стінка тонкого відділу кишечника запалена, з боку серозного покриву проглядалися множинні крововиливи, слизова оболонка потовщена, почервоніла з великою кількістю дифузними крововиливами (рис. 4). У курей старшого віку відзначали серозно-катаральне запалення порожньої, клубової та сліпих кишок.

4 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці

Рис. 4. Тонкий відділ кишечника. Набряк слизової оболонки, дифузні крововиливи (показано стрілкою).

При гістологічному дослідженні тонкого кишечника птиці, що загинула, виявляли набряк ворсинок, особливо дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок, інфільтрацію слизової оболонки лімфоцитами та гістіоцитарними клітинами. Вершини ворсинок тонкого відділу кишківника набували різних форм: одні – витягнуті, інші овальні з слизисто-дистрофічним детритом. Залежно від інтенсивності інвазії епітеліоцити піддавалися дистрофічним змінам. У 20 % трупів птиці апікальна частина ворсинок тонкого кишківника залишилась практично без покривного епітелію, клітини десквамовані та розкидані у просвіті кишечника, оточені слиззю, лейкоцитами та спорозоїдами або їх групами. Відшаровані епітеліальні клітини розміщувались хаотично, втрачали свої контури, їх цитоплазма еозинофільна, ядра лізовані. Необхідно відзначити, що в полі зору гістопрепарату видрізняли ворсинки із збереженим покривним епітелієм і ті, які повністю позбавлені його (рис. 5). Відшаровані епітеліальні клітини, як правило, були позбавлені чітких контурів, їх цитоплазма еозинофільна, одні ядра гіперхромні, інші – у стані каріорексису або каріолізису. М’язова оболонка дванадцятипалої кишки набрякла, потовщена. Виявляли ділянки з дистрофічно зміненими клітинами, границі між якими погано проглядались. Стінки кровоносних судин розволокнені (рис. 6).

Залежно від виду еймерій, що викликали захворювання, гістологічна картина в кишках дещо різнилася. Відомо, що E. acervilina паразитує переважно в епітеліальних клітинах ворсинок дванадцятипалої кишки. Під час гістологічного дослідження дванадцятипалої кишки птиці, які загинули, нами виявлено локальне розташування великої кількості кокцидій, переважно в апікальній частині ворсинок, з утворенням так званих колоній.

5 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці 6 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці
Рис. 5. Дванадцятипала кишка курей. Деформація ворсинок, їх розрив внаслідок скупчення великої кількості кокцидій. Гематоксилін та еозин.Ок. 10, об. 10. Рис. 6. Дванадцятипала кишка курей. Потовщення м’язової оболонки, розволокнення стінок судин. Гематоксилін та еозин. Ок. 10, об. 40.

В зоні паразитування усі ворсинки втрачали епітеліальне покриття. При інтенсивній інвазії відбувався розрив ворсинок з виходом шизонтів у просвіт між ворсинками. В результаті тотальної інвазії еймеріями відбувалось пошкодження ворсинок та злущення їх покривного епітелію (рис. 7, 8).

7 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці 8 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці
Рис. 7. Дванадцятипала кишка курей. Шизонти в просвіті між атрофованими ворсинками. Шик-реакція. Ок. 10, об. 20. Рис. 8. Дванадцятипала кишка курей. Утворення колоній шизонтів E. acervilina у епітелії ворсинок. Ейнарсон. Ок. 10, об. 100.

E. maxima уражала середню частину тонкого кишківника. Шизонти розвивалися в епітелії ворсинок (рис. 9), а гамети – в епітелії крипт.

При гістологічному дослідженні слизової оболонки ворсинок порожньої кишки виявлено часткове збереження епітеліальних клітин. Проте, деякі ентероцити перебували у стані зернистої дистрофії, самі ворсинки були дещо набряклими. Строма ворсинок інфільтрована лімфоцитами та гістіоцитарними клітинами. Характерною ознакою ооцисти E.maxima, було характерне золотисто-коричневе забарвлення (рис. 10).

9 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці 10 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці
Рис. 9. Порожня кишка. Шизонти в епітеліалії ворсинок (показано стрілкою). Гематоксилін та еозин.Ок. 10, об. 100. Рис. 10. Порожня кишка. Ооцисти E.maxima. Шик-реакція.Ок. 10, об. 40.

Мікроскопічно в апікальній ділянці ворсинок виявляли округлої форми меронти з еозинофільною протоплазмою в якій чітко проглядались базофільні мерозоїти. Після руйнування епітеліальних клітин мерозоїти виходили у просвіт кишківника, інвазуючи нові ентероцити.

Альтеративні процеси слизової оболонки тонкого відділу кишківника з одночасною інтоксикацією організму супроводжується вираженою мобілізацією функціональної взаємодії клітин імунної системи в кишківнику, а також цілого організму в цілому. При фарбуванні за Браше виявляли виражену плазматизацію навколо утворених шизонтів (рис. 11). Уражені епітеліоцити втрачали свою форму, цитоплазма вакуолізувалась.

11 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці

Рис. 11. Порожня кишка. Шизонти в епітеліалії ворсинок (показано стрілками). Виражена плазматизація (1). Браше. Ок. 10, об. 40.

 

Крім того, навколо крипт, виявляли збільшення кількості імунокомпетентних клітин, які розміщувались дифузно, а де-не-де утворювали локальні скупчення. За хронічного перебігу захворювання спостерігали запальні процеси слизової оболонки тонкого відділу кишківника як захисно-пристосувальну реакцію на місцеве пошкодження, викликане інвазією еймерій. М’язова оболонка також інфільтрувалася лімфоїдними клітинами, які сконцентровані по ходу кровоносних судин.

При гістологічному дослідженні клубової кишки курей виявлено чітко базофільні мерозоїти, які розміщувались в центральній частині ворсинок. Крім того, у цитоплазмі деяких епітеліальних клітин траплялись округлої форми меронти, з чітко відмежованим від цитоплазми ядром великого діаметру та цитоплазмою по периферії якої розміщувались базофільні мерозоїти (рис. 12).

12 Cучасні тенденції діагностики та профілактики еймеріозів птиці

Рис. 12. Клубова кишка. Меронт з мерозоїтами.

Ейнарсон. Ок. 10, об. 100.

 Однією з основних причин морфологічних змін в кишківнику птиці є біологічний процес паразитування еймерій, розвиток яких відбувається в епітеліальних клітинах кишківника з наступним їх руйнуванням.

Отже, в результаті гістологічних досліджень тонкого відділу кишківника птиці, що загинули при ураженні еймеріями, виявлені дистрофічні зміни, в першу чергу, епітеліоцитів ворсинок, їх злущення та атрофію. Набряк і розволокнення стінок судин, потовщення м’язового шару дванадцятипалої кишки, лізис міоцитів.

Ефективність протиеймеріозного препарату на основі рослин Алкернат Зікокс у порівнянні з препаратом Сакокс визначали при вирощуванні бройлерів кросу КОББ-500, на поголів’ ї 27 800 гол.

Виробничі показники, отримані під час порівняльної оцінки застосування еймеріостатиків Алкернат Зікокс та Сакокс наведені у табл. 2.

 Таблиця 2. Порівняльна оцінка застосування еймеріостатиків Алкернат Зікокс та Сакокс

Показники

Одиниці виміру

1 група

дослід

Алкернат

Зікокс

2 група

контроль

Сакокс

Порівняння

дослід /

контроль

К-ть голів при посадці

гол

27800

27800

Щільність посадки

гол/м2

18,5

18,5

приріст

кг

69976

68454,0

+1522

Середньодобовий

приріст

г

56,4

55,7

+0,7

Збереження

 %

97,7

96,0

+1,7

Конверсія корму

кг

1,7

1,86

-0,16

Затрати на вет-препарати

грн

0,29

0,42

-0,13

Європейський коефіцієнт ефективності

336

303

+33

Виробничі показники дослідної групи бройлерів у порівнянні з контрольною, якій застосовували еймеріостатик Сакокс за 44 днів вирощування складали: збільшення середньодобового приросту на 1,25 %, середньої ваги однієї голови на 1,2 %, збільшення збереження птахопоголів’я на 1,7 % та зменшення конверсії корму на 1,2 %. Європейський коефіцієнт ефективності у досліді був вищим на 33 одиниці (9,83 %).

Додатковою перевагою Алкернат Зікокс, який містить натуральні рослинні екстракти є те, що він не вимагає періоду каренції, що являється важливим при виробництві продуктів споживання для людей, а отримані результати досліджень показують ефективність препарату-суміші рослинних ектрактів у виробничих умовах .

Висновки. Незважаючи на те, що в Україні зареєстровано великий арсенал еймеріостатиків, проблема еймеріозів птиці надалі залишається напруженою. В результаті гістологічних досліджень тонкого відділу кишківника птиці, що загинули при ураженні еймеріями, виявлені дистрофічні зміни, в першу чергу, епітеліоцитів ворсинок, їх злущення та атрофію, набряк і розволокнення стінок судин, потовщення м’язового шару дванадцятипалої кишки, лізис міозитів.

При порівняльній оцінці ефективності Алкернат Зікокс з еймеріостатиком Сакокс встановлено: збільшення середньодобового приросту на 1,25 %, середньої ваги однієї голови на 1,2 %, збережності птахопоголів’ я на 1 % та зменшення конверсії корму на 1,2 %, а також збільшенням Європейський коефіцієнт ефективності на 33 одиниці (9,83 %). Застосування еймеріостатиків на основі трав забезпечить новий підхід ефективного контролю за еймеріозом, беручи до уваги гостру потребу у нових засобах відповідно до поширеної появи резистентних штамів еймерій.

Сучасне птахівництво має в своєму арсеналі різноманітні засоби боротьби з еймеріозами – еймеріостатики, вакцини, а також розробляються препарати на основі рослин, але остаточний вибір схеми профілактики та лікування вимагає ретельного аналізу ситуації у окремо взятих господарствах. Проте, застосування еймеріостатиків повинно обов’язково поєднуватись з проведенням належної дезінвазії пташників.

 Список літератури

1. Боцуляк Н.Я. Еймеріози (кокцидіози) птиці та їх профілактика // Ефективне птахівництво. — 2008. — №3(39). — С. 47–49.

2. ГОСТ 25383-82 (СТ СЭВ 2547-80). Животные сельськохозяйственные. Методы лабораторной диагностики кокцидиоза

3. Коровін Р.Н., Зеленський В.П., Грошева А.Г. Лабораторна діагностика хвороб птиці. — М. : Агропроміздат, 1989. — С. 184-186.

4. Мишин В., Разбицкий В., Диковская В. Профилактика кокцидиозов // Ефективне птахівництво. — 2008. — №3 (39). — С. 50–52.

5. Mazurkewicz M. Choroby drobju. – Wroslaw. – 2005. – S. 510-527.

6. Орлов С.А. Профилактика эймериоза кур // Ефективне птахівництво. 2009. — № 7 (55). — С. 42–56.

7. Основи гістологічної техніки і морфо-функціональні методи досліджень у нормі та при патології: [навчальний посібник] / А.Н. Горальський, В.Т. Хомич, О.І. Кононський. – Полісся. – 2011. – 518 с.


 Міжвідомчий збірник наукових праць “Птахівництво”  №69

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)


Оголошення


Розробки для птахівництва


Архів матеріалів
Декабрь 2016
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Ноя    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  
Коментарі