Ukrainian Dutch English French Italian Polish Russian Turkish
Птахівництво України і cвіту | менеджмент, аналітика, реформи, стандарти


Як думають птахи – дослідження Конрада Лоренца

Вивчення поведінки гусенят, що тільки вилупились

Коли гусенята вилупляються, то вони слідують за тим, кого вперше бачать – як за звичай за матірю. Яле коли перед ними був Лоренс, то гусенята послідували за ним. Він припустив, що те, що є розумною поведінкою є інстинктом.

Але можливо Конрад Лоренц помилявся і мозок птахів набагато складніше працює?

Цахаріас Конрада Лоренца – автобіографія

Конрад Захарія Лоренц народився 7 листопада 1903 р. у Відні в родині процвітаючого хірурга-ортопеда. Початкове утворення він одержав у приватній школі. Для продовження утворення Лоренц надійшов в «Шоттенгімназіум» – престижний навчальний заклад, де він зміг підкріпити свій інтерес до зоології, навчаючись принципам еволюції.

В 1922 р. Лоренц, вирішивши зайнятися медициною, надійшов у Колумбійський університет у Нью-Йорку, однак через півроку продовжив навчання вже на медичному факультеті Віденського університету. Одержавши в 1928 р. медичний ступінь, Лоренц почав працювати над дисертацією по зоології. У той же час він служив на посаді асистента кафедри анатомії й устигав читати лекційний курс по порівняльному поводженню тварин.

Лоренц протягом всього свого життя випробовував, по власному визнанню, «жагучу любов до тварин», наслідком чого стало одне з перших відкриттів Лоренца – феномен імпринтингу (засвоєння), що представляє собою особливу форму навчання, що спостерігається на ранніх етапах життя тварин. Для новонароджених каченят, наприклад, перший об'єкт, що попався в їхнє поле зору, виступає як певний притягальний символ, за яким вони готові випливати, не усвідомлюючи роль і призначення цього об'єкта.

До початку 30-х рр. XX в. у поглядах на природу інстинктів переважали дві основні парадигми — віталізм і біхевіоризм. Для віталістів поводження тварин у природному природному середовищі обумовлювалося досить абстрактним поняттям «мудрість природи» або тими ж факторами, що й поводження людини. На думку бихевиористов, як правило, що займалися вивченням поводження тварин при експериментах у лабораторних умовах, поводження тварин цілком і повністю залежить від рефлексів, а не від інстинктів.

Лоренц, що спочатку розділяв погляди бихевиористов, шляхом проведення власних досліджень дійшов висновку, що саме інстинктивне поводження тварин є внутрішньо мотивованим. В 1936 р. Лоренц вивів наступне правило: інстинкти викликаються не рефлексами, а внутрішніми спонуканнями.

На симпозіумі в Лейдене Лоренц зустрівся з голландцем Николасом Тинбергеном, з яким вони почали працювати спільно. Їхнє плідне співробітництво вилилося у висування гіпотези, відповідно до якої джерелом інстинктивного поводження тварин виступають внутрішні мотиви, що спонукують до пошуку обумовлених середовищем, або соціальних, стимулів. Їхня гіпотеза про так зване орієнтовне поводження містить також наступне визначення: як тільки тварина зіштовхується з якими-небудь «ключовими стимуляторами», роль яких можуть виконувати певні сигнальні подразники, воно автоматично виконує стереотипний набір рухів (так званий ФДП – фіксований руховий паттерн). Для кожного виду тварин характерна своя система ФДП і пов'язаних з нею сигнальних подразників.

В 1937 р. Лоренц читав лекції по психології тварин у Відні, а в 1940-му одержав посаду на кафедрі психології Кенігсберг-Ского університету. У цей час він вивчав процес одомашнювання гусака, що припускало втрату гусаком навичок, придбаних у боротьбі за виживання в природному середовищі, зростання ролі харчових і сексуальних стимулів. Схильний до узагальнень Лоренц дійшов того висновку, що подібні прояви цілком можуть мати місце й у людини, наслідком чого з'явилася стаття, по власному визнанню Лоренца, що використовувало «гірші зразки нацистської термінології». Ця стаття дала привід дорікати Лоренца в співробітництві з нацистами, хоча, швидше за все, вона з'явилася результатом політичної недалекоглядності.

Він припинив співробітництво з Тинбергеном внаслідок арешту останнього нацистами. Сам Лоренц був покликаний в армію, в 1942 р. потрапив у полон і проробив у госпіталі для військовополонених аж до 1948 р.

Після повернення до Австрії Лоренц не зміг одержати ніякої офіційної посади, однак намагався продовжувати свої дослідження, користуючись матеріальною підтримкою друзів. Так, в 1950 р. йому вдалося разом з Эриком фон Полотном заснувати Інститут фізіології поводження Макса Планка.

Лоренц є основоположником этологии як науки про «біологію поводження» — загальбіологічних основах і закономірностях поводження тварин. Аж до самої смерті Лоренц займався этологическими дослідженнями, причому переважну увагу приділяв вивченню поводження водоплавних птахів.

Незважаючи на свій офіційно визнаний статус експерта в області этологии, за деякі теорії Лоренц піддавався цілком обґрунтованій критиці. Найбільш відомою його працею є книга за назвою «Так зване зло», опублікована в 1963 р. Тут Лоренц визначає агресивне поводження як споконвічно властивим всім живим істотам і основу елемент має, що глибинну природну. По Лоренцу, інстинкт агресії є надзвичайно важливим, оскільки він сприяє здійсненню у тваринному світі практично всіх функцій, включаючи встановлення соціальної ієрархії, збереження контролю над певною територією й т.д.

Цю книгу, можливо, критикували б набагато рідше, якби Лоренц не поширив свої висновки, призначені винятково для тваринного миру, на поводження людини. Лоренц навіть спробував дати рекомендації зі зм'якшення ворожості в людському суспільстві й запобіганню воєн.

Ці «квазінаукові» рекомендації викликали бурхливий суспільний резонанс, що виразився в нескінченних дискусіях, що ведуться, до речі, і по сьогоднішній день, із приводу природи агресивності. Однак, на думку, вираженому Эрихом Фроммом у роботі «Анатомія людської деструктивности», що досить глибоко проанализировали працю «Так зване зло», рекомендації Лоренца «або тривіальні, або просто наївні».

В 1973 р. Конрад Лоренц разом з Николасом Тинбергеном і Карлом фон Фришем був нагороджений Нобелівською премією по фізіології й медицині. Причому основним досягненням Лоренца вважалося те, що він «спостерігав моделі поводження, які, зважаючи на все, не могли бути придбані шляхом навчання й повинні були бути інтерпретовані як генетично запрограмовані».

Лоренц у чималій мері сприяв усвідомленню того факту, що поводження в значній мірі визначається генетичними

факторами й піддано дії природного добору. Однак неможливо заперечити той факт, що деякі узагальнення Лоренца відносно людської природи й людського поводження представляються досить спірними.

В 1973 р. з Інституту Макса Планка Конрад Лоренц пішов на пенсію, але, незважаючи на це, продовжував займатися дослідженнями у відділі соціології тварин Інституту порівняльної этологии Австрійської академії наук в Альтенберге. Помер учений в 1989 р.

Заслуги Конрада Лоренца перед світовою наукою воістину неоціненні: при житті він був відзначений безліччю нагород і знаків відмінності, серед яких золота медаль Нью-Йоркського зоологічного суспільства, вручена в 1955 р., Віденська премія за наукові досягнення, присуджена Віденською міською радою в 1959 р., премія Калінгі, присуджена ЮНЕСКО в 1970 р. Лоренц також був вибраний іноземним членом Лондонського королівського суспільства й Американський национальной академії наук.


господарство РоздольнеПлемінний завод «Роздольне» Харківської області

реалізує племінних гусаків-плідників:

 

 

 

  • Великої білої популяції – 250 голів
  • Великої сірої породи – 200 голів
  • Рейнської породи – 100 голів.

тел. (097) 53-59-201.  Докладніше …

З цим матеріалом читають:

Pages: 1 2 3

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)