Домашня птиця 2017 - акція      
   Продамо підрощених курочок    
   Стан птахівництва у 2016 році   


⇑ На початок ⇑

Dutch English French Italian Polish Russian Turkish Ukrainian

Фактори підвищення ефективності функціонування промислового птахівництва

Проаналізовано  напрями  підвищення  економічної  ефективності  птахівництва.  Доведено, що  економічний  механізм  розвитку  промислового  птахівництва  передбачає  сукупність взаємозалежних організаційно-економічних методів планового впливу для узгодження інтересів підприємств і споживачів.

О.Ю. Філоненко

Вісник Сумського національного аграрного університету

Серія “Фінанси і кредит”, 2009. №2

Постановка  проблеми.  Птахівництво –  найбільш  динамічна  галузь агропромислового  комплексу,  одне  з  важливих  джерел  поповнення  продовольством. Тому розвитку птахівництва та збільшенню виробництва яєць і м’яса птиці приділяють особливу  увагу  в  більшості  країн  світу.  У 2006  році  в  Україні  продовжено технологічний прорив у  галузі птахівництва, де маємо високоефективне виробництво продукції на рівні світових стандартів, яка є конкурентоспроможною як за ціною, так і за якістю.

Галузь  птахівництва  в  Україні  продовжує  залишатися  привабливою.  Птахівничі підприємства,  що  ввійшли  до  складу  об’єднань,  холдингових  структур  подолали кризове  становище,  успішно  працюють  на  ринку  птахівничої  продукції.  Великі птахівничі  об’єднання,  застосовуючи  найсучасніші  технології  й  кроси  птиці  досягли показників кращих світових виробників, де продукція найдешевша й прибуткова.

Проблеми реформування АПК, розвитку птахівництва знайшли своє відображення в  працях  В.Г. Андрійчука,  Г.І. Дідура,  Б.А. Мельника,  Л.А. Євчук,  Ф.О. Ярошенко, О.М. Шпичака.

Метою  статті  є  дослідження  напрямів  підвищення  ефективності функціонування промислового птахівництва.

Виклад  основного  матеріалу.  Економічний  ріст  птахівництва,  доходи агропромислових  формувань,  резерви  їхнього  росту  мають  свою  специфіку.  На розвиток  птахівництва  впливають  багато  факторів  як  економічних,  так  і  техніко-технологічних (спеціалізація,  кооперування,  зацікавленість  у  підвищенні продуктивності  праці,  технічне  оснащення,  застосування  досягнень  науки  і  техніки, розміри підприємства); біологічних; форми зв’язку працівників, землі й  інших засобів виробництва;  організація  й  оплата  праці;  розміри  виробництва;  організація  і  методи управляння  трудовими  і  виробничими процесами;  ґрунтово-кліматичні (типи  ґрунтів, температура,  опади,  виробничий  потенціал  сортів  і  гібридів  рослин,  порід  тварин); соціальних.

Найбільш  взаємозалежні  перші  дві.  Економічні  фактори  обумовлені  загальними макроекономічними  особливостями  господарського  механізму  і  слабкою  роллю держави  в  його  регулюванні  або  використанні  неринкових методів  регулювання [3]. Проявом  таких  особливостей  є  ціновий  диспаритет,  що  поряд  з  недосконалістю податкової  системи  і  кредитно-фінансового  механізму  породжує  негативні  наслідки для розвитку всієї агропромислової сфери.

Це  визначається особливостями  сільського  господарства:  залежністю результатів від  природних  умов,  формою  власності,  розбіжністю  робочого  періоду  і  періоду виробництва, сезонністю виробництва й одержання продукції, зовнішньоекономічними зв’язками,  участю  державних  органів  у  розвитку  АПК  і  його  галузей.  Природні  й економічні  процеси  в  агробізнесі  інтегруються  й  створюють  особливі  умови  для формування і розвитку промислового птахівництва.

До  першої  групи  відносять  внутрішні  фактори  організації,  що  залежать  від виробника (продуктивність,  спеціалізація  і  концентрація  виробництва,  технологія виробництва,  рівень  продуктивності  праці  й  витрати).  Тому  основним  напрямом  у вирішенні  найбільш  гострих  проблем –  росту  собівартості  продукції  і  цінового дисбалансу  в  розподільчих  відносинах  повинно  стати  формування  міжгалузевих корпорацій,  де  враховуються  інтереси  усіх  учасників  економічних  відносин,  де можливе розширене відтворення.

До другої групи відносять фактори ділового оточення.

До  третьої  групи –  не  залежні  від  виробника  чинники (інфляційні  процеси, екологічна  ситуація  й  демографічна  ситуації,  правове  середовище).  Тому  вплив факторів зовнішнього середовища на птаховиробника може бути як активізованим, так і  руйнівним.  Для  зниження  ризику  існування  підприємств  галузі  й  підвищення  їх ефективності  необхідна  участь  держави  для  удосконалення  бюджетної,  митної, податкової, грошово-кредитної політики.

Розвиток  птахівництва  важко  представити  без  нівелювання  негативного  і підвищення  ефективного  впливу  чинників,  на  які  менеджмент  не  може  впливати (зовнішні:  природні,  політичні,  економічні (податкові,  експортно-імпортні,  грошово-кредитні, бюджетна політики))  і на які впливає (внутрішні: технологічні, економічні). Для розвитку технологічного забезпечення птахівництва необхідно: — впроваджувати прогресивні енергозберігаючі технології і організацію праці;

  •  розширювати  площі  високобілкових  кормових  культур  і  організацію виробництва повноцінних комбікормів;
  • поліпшувати ветеринарне обслуговування;
  • підвищувати кваліфікацію тваринників, керівників середньої ланки; матеріальне стимулювання працівників.

На  ріст  собівартості  сільськогосподарської  продукції  значний  вплив  мають внутрішньогалузеві  фактори  об’єктивного  й  суб’єктивного  характеру [4].  Зміна відносин власності в аграрній сфері поступово зменшує вплив суб’єктивних факторів, але для технічної й технологічної перебудови виробництва потрібні капітальні витрати з бюджетного або іншого зовнішнього джерела.

Раціональне використання виробничих, фінансових й  інших ресурсів є важливим внутрішнім чинником розвитку птахівництва, оскільки дозволяє одержати додатковий прибуток.

Фактори зовнішнього впливу тісно пов’язані з державним регулюванням процесів, на  розвиток  галузі  впливає  податкова,  експортно-імпортна,  грошово-кредитна, бюджетна  політики  держави.  Розвиткові  птахівництва  сприяє  ефективна  державна інвестиційна політика. Значний негативний вплив на підприємства галузі здійснюється з  боку  промислових  виробників, що  потребує  забезпечення  збалансованості  цінових пропорцій  у  мажах  розподільчих  відносин.  Тому  важливим  є  регулювання  системи ціноутворення  у  виробництві  м’яса  птиці.  Ціна  визначає  структуру  й  обсяг виробництва,  рух  матеріальних  потоків,  розподіл  товарної  маси,  впливає  на  рівень життя  суспільства.  Успіх  птахівничого  підприємства  визначають  наступні  складові: науково обґрунтована цінова  стратегія; розумна цінова  тактика  і правильна методика встановлення  цін.  Ціна  і  цінова  політика  для  підприємства –  другий  після  товару істотний  елемент  маркетингової  діяльності [6].  Ухвалення  рішення  щодо ціноутворення необхідно здійснювати з урахуванням:

  • собівартості продукції; її вартісної оцінки, розрахованої різними способами;
  • ціни конкурентів;
  • очікуваної реакції покупців на можливу зміну ціни.

Ціна  впливає  на  задоволення  попиту,  бо  існує  зв’язок  оптимального  обсягу виробництва  й  споживчого  попиту.  Розвиток  птахівництва  потребує  збалансованих цінових  пропорцій  усього  міжгалузевого  потоку  розподільчих  відносин,  де  можна виділити три основних суб’єкти: виробник засобів виробництва, виробник м’яса птиці, споживач.  Тому  удосконалювання  цінового  механізму  за  участю  підприємств промислового птахівництва повинне бути орієнтоване на створення умов економічного сприяння  для  зазначених  суб’єктів  розподільчих  відносин.  Ринкові  ціни,  які формуються  через  попит  і  пропозицію,  повинні  покривати  індивідуальні  витрати виробництва  і  реалізації  продукції,  забезпечити  виплату  податків  й  одержання прибутку. Однак  вони  можуть  мати  значні  відхилення  від  індивідуальних  витрат; договірні (гарантовані)  ціни  є  різновидом  ринкових,  а  в  ролі  гаранта  іноді  стає держава.

Діючої на практиці методики ціноутворення мають недоліки,  основним  з  яких  є ігнорування фактору  рентабельності (рівень  рентабельності  повинен  бути  однаковим на  усіх  етапах  руху  продукту:  сільськогосподарське  виробництво,  птахофабрика, торгівля).

Інший  механізм  передбачає  використання  розрахункових  цін  на  кожній  стадії технологічного  процесу,  які  визначаються  з  урахуванням  трьох  параметрів:  витрат (фактичних, нормативних), рентабельності, ПДВ. Реалізація цього підходу пов’язана з труднощами  визначення  витратної  бази  і  нормативів  рентабельності,  але  більш адекватно відображає реальну специфіку обмінних відносин у порівнянні з витратним підходом. Основним  недоліком  розрахункового  цінового  підходу  є  те,  що  етапи розрахункових  цін  можуть  дати  на  виході  системи  результат,  далекий  від  реальної практики –  розрахункова  ціна  кінцевого  продукту  птахівництва  буде  значно відрізнятися від діючої ринкової ціни. Ціноутворення необхідно  здійснювати, щоб не було  ефекту  монопольного  цінового  тиску  в  ланцюжку  продуктивної  промислової продукції – виробник м’яса птиці – споживач.

Вимога  розширеного  відтворення  полягає  в  тім,  що  після  завершення  року  і виплати відсотків за узятий кредит сума, що залишилася, дозволяє закупити ресурси в розширених  обсягах  за  новими  цінами,  оновити  основні  засоби [5].  Такий  підхід відповідає  загальноприйнятій  світовій  практиці  концепції  збереження  продуктивної здатності капіталу при інфляції.

Без активної участі держави  значна частина птахівничих  господарств регіонів не здатні  підтримувати  своє  виробництво  на  рівні  навіть  простого  відтворення. Державний  вплив  здійснюється  в різних  аспектах: ціновому,  інвестиційній підтримці птахівничих господарств та ін.

Джерелам  оновлення  основних  засобів  підприємства  є  амортизаційний  фонд. Використанню  амортизації  на  розширене  відтворення  сприяє  науково-технічний прогрес,  у  результаті  якого  деякі  види  основних  фондів  можуть  здешевітися,  бо вводяться  більш  продуктивні  машини  й  устаткування.  Величина  амортизаційного фонду  щорічно  розраховується  шляхом  множення  балансової  вартості  основних фондів на норму амортизації. Економічно обґрунтовані норми амортизації дозволяють забезпечити  повне  відшкодування  вартості  основних  засобів,  що  вибувають  з експлуатації,  установити  реальну  собівартість  продукції,  складовою  якої  є амортизаційні відрахування.

Сучасні  умови  функціонування  підприємств  і  організацій  підкомплексу вимагають  удосконалювання  економічних  відносин  на  основі  економічної зацікавленості  товаровиробників,  врахування  особливостей  ринку,  розвитку конкуренції,  забезпечення  надійної  системи  державного  економічного  регулювання.

Доцільно здійснювати кооперацію й інтеграцію галузей тваринництва з урахуванням їх специфіки:  вузька  спеціалізація  в  птахівництві  привела  до  кооперації  й агропромислової  інтеграції  спеціалізованих  виробництв  з  утворенням  селекційних центрів,  племінних  птахівницьких  заводів,  товарних  підприємств,  торгових  домів тощо.  Інтегрована  система  сприяє  поліпшенню  стану  продовольчого  ринку, інвестиційного  клімату  на  підприємстві  щодо  відновлення  й  розвитку  виробництва продукції птахівництва.

Висновки.  Нині  розвиток  промислового  птахівництва  неможливий  без налагодження міжгалузевих зв’язків, інтеграції усіх учасників технологічного ланцюга на взаємовигідних умовах.

Економічний механізм розвитку промислового птахівництва передбачає наявність сукупності  взаємозалежних  організаційно-економічних  методів  планового  впливу  на узгодження інтересів підприємств від виробництва засобів виробництва до споживача. Він  повинний  забезпечить  суспільні,  колективні,  особисті  інтереси;  орієнтуватися  на досягнення  максимальних  результатів  і  формувати  структури  обсягів  виробництва відповідно до потреб споживачів. Теоретичні положення можуть бути успішно реалізовані за умови ув’язування їх із практичною  діяльністю,  що  потребує  проведення  економічного  аналізу  стану  і тенденцій розвитку промислового птахівництва.


 

Summary. The author analyzed ways to improve economic efficiency of poultry. The author also proves that the economic mechanism of development of poultry includes a set of organizational and economic methods of planned influence for harmonization of interests of enterprises and consumers.

Список використаних джерел інформації

  1. Давлетханова  О.Х.  Стан  та  управління  якістю  продукції  птахівництва  та  шляхи  його удосконалення  в  умовах  трансформаційного  періоду. /  Давлетханова  О.Х. //  Збірник  наукових праць Уманського державного аграрного університету. Економіка. Випуск 61. – Умань. – 2005. – С. 241–251.
  2. Дацій І.О. Розвиток інновацій у птахівництві. / Дацій І.О., Кузнєцов О. // Економіка АПК. – 2004. – № 1. – С. 89-92.
  3. Минів  Р.М.  Ефективність  виробничо-господарської  діяльності  птахівницьких  підприємств Львівщини / Минів Р.М. // Економіка АПК. – 2008 р. – № 2. – С. 52–57.
  4. Семенчук  В.  Птахівництво  України  на  рубежі  нового  століття /  Семенчук  В. //  Тваринництво України. 2001. – № 4. – С. 2-3.
  5. Ульянченко  О.В.  Стан  та  перспективи  розвитку  м’ясного  птахівництва  Харківської  області / Ульянченко  О.В. //  Збірник  наукових  праць  Уманського  державного  аграрного  університету. Економіка. Випуск 66. Умань – 2007. – С. 232-239. 6.  Ярошенко Ф.О. Птахівництво України: Стан, проблеми і перспективи розвитку / Ярошенко Ф.О. – К.: Аграрна наука, 2004. – 503 с.

Оголошення


Розробки для птахівництва



Архів матеріалів
Октябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Авг    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031