SWOT – аналіз методом прогнозних сценаріїв

Метод прогнозних сценаріїв – один з найбільш перспективних способів реалізації процесного й ситуаційного підходів до прийняття рішень у соціально – економічній системі (організації). Метод базується на побудові сценаріїв можливого розвитку системи і дослідженнях цих сценаріїв з метою вибору шляху найбільш ефективного управління організацією.

Основне призначення методу прогнозних сценаріїв – забезпечити практичну реалізацію принципу послідовного зняття невизначеності. Він включає способи й прийоми послідовного (крок за кроком) розгортання в часі й у просторі факторів зовнішнього й внутрішнього середовища організації. Ефективна реалізація методу прогнозних сценаріїв можлива лише в умовах використання інтелектуальних інформаційних систем у рамках нейромережевих технологій.

Застосування сценарного методу дозволяє відповісти на три основні групи питань:

1. Які тенденції розвитку досліджуваної системи у майбутньому і при яких факторах ці тенденції визначаються?
2. З якими погрозами й слабкими сторонами може зустрітися розвиток даної системи у майбутньому і як це вплине на її прогнозований стан?
3. Які управлінські рішення й у якому ступені будуть впливати на шляхи розвитку прогнозованої системи, яка область припустимих альтернатив цих рішень і їхнього наслідку?

У сценарії в явному виді фіксуються причинно-наслідкові зв'язки, що визначають можливу в майбутньому динаміку зміни стану системи, і умови,  під впливом яких вони будуть відбуватися.

Специфіка СЭС приводить до наступних утруднень у ході прогнозування її розвитку:

• Мети системи не визначені й вимагають уточнення;

• Область припустимих керувань визначена лише частково;

• Зв'язоккеруваньзістаном системи по цих керуванняхдосить не визначена.

Властивості сценарію істотно звужують вихідні невизначеності й дозволяють визначити припустимі  шляхи розвитку досліджувані системи, що можуть бути використані в процесі підготовки, прийняття й реалізації конкретних управлінських рішень. Одним із прийомів вирішення невизначеності, пов'язаної з неточним знанням меж припустимого стану прогнозованої системи, є введення індикаторів стану.

Індикатор – це критичний до граничних станів системи параметр. Як індикатори звичайно вибираються об'єктивно вимірювані (кількісно) параметри стану системи з відомими граничними значеннями, вихід за межі яких викликає нестійкість системи – перехід її в інший якісний стан або руйнація. Наприклад, зниження частки коштів у виторзі від реалізації до граничної величини приводить до нестійкості підприємства й впливає на його платоспроможність.

Досить важливою проблемою побудови сценаріїв є вибір методів варіювання значеннями сценарних параметрів для забезпечення мінімального набору можливих сценаріїв.