Домашня птиця 2019 - акція      
   Продамо підрощених курочок    
   Стан птахівництва у 2018 році   



Ukrainian Dutch English French Italian Polish Russian Turkish

Проект інструкції з профілактики та ліквідації реовірусної інфекції птиці

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання на реовірусну інфекцію птиці, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби на реовірусну інфекцію у птахогосподарствах різних форм власності та порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м’яса та м’ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при виявленні реовірусної інфекції і є обов’язковою для виконання у всіх птахогосподарствах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування фізичними особами – підприємцями, спеціалістами ветеринарної медицини, які здійснюють діяльність у сфері птахівництва.

2. Реовірусна інфекція – (теносиновіт курей (ТСК), тендосиновіт, вірусний артрит, "слабість ніг", синовіт, артрит, інфекційний синусит індиків) – контагіозне захворювання, яке характеризується ураженням синовіальних мембран, сухожилків та суглобів кінцівок, підвищеною загибеллю молодняку, зниженням несучості і виводимості курчат та індичат.

3. Збудником хвороби є РНК-вмісний авіреовірус, який має зовнішній та внутрішній капсиди та двошарову оболонку, розмножується в цитоплазмі. Вірус не викликає гемаглютинацію еритроцитів птиці та не патогенний для лабораторних мишей. Реовіруси птиці розділяють на п'ять серотипів. Штами авіреовірусів добре розмножуються на курячих та індичих ембріонах, у культурі клітин нирок курчат і культурі клітин фібробластів курячих ембріонів.

4. Реовіруси птиці стійкі до дії ультрафіолетового опромінення, зберігають здатність до репродукції при широкому спектрі рН середовища – від 2 до 8, мало чутливі до ряду дезінфікувальних речовин, стійкі до ефіру та хлороформу. Ліофілізований вірус зберігає інфекційність протягом п'яти і більше років. При кімнатній температурі до 20 0С вірус зберігає життєздатність протягом п'яти і більше місяців, інактивується під дією 3% розчину лугу при температурі 35 0С, 70 0С розчину етилового спирту, 3% розчину формаліну при температурі 56 0С протягом 30 хвилин, 0,1 % розчину естостеролу протягом трьох хвилин при температурі 20 0С.

5. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла птиця. Механічними факторами передачі інфекції є гризуни, птахи, мухи, комахи тощо. Передається вірус з хрущаком мучним, у якому він може зберігатися протягом 8 тижнів після інфікування.

Факторами передачі збудника можуть бути незнезаражені відходи інкубації і сировина, одержана від хворої птиці (яйця, м'ясо, пух, пір'я), та забруднені виділеннями хворих птахів корми, підстилка, інвентар, одяг і взуття обслуговувального персоналу, транспортні засоби тощо.

Шляхи передачі вірусу – контактний, аліментарний та трансоваріальний.

Реовірусною інфекцією частіше хворіє молодняк курей, індиків, качок, рідше – інших видів птиці. Хвороба протікає у вигляді ензоотичних спалахів.

Вірус локалізується в сухожилках суглобів кінцівок. Найбільша кількість збудника є в посліді хворої птиці.

6. Захворювання протікає гостро, підгостро, хронічно та субклінічно (латентно). Перехворіла птиця стає тривалим вірусоносієм.

При інфікуванні вірулентним штамом авіреовірусу добових курчат, індичат, гусенят інкубаційний період триває 48-72 години. У хворого молодняку спостерігають діарею, пригнічення, на 5-10 день збільшується його загибель на 2-5% і більше. У перехворілих гусенят та індичат може розвинутися інфраорбітальний синусит, кон'юнктивіт.

Для хронічного перебігу хвороби характерні такі симптоми: молодняк відстає у рості, малорухливий, у стаді виражений нерівномірний розвиток птиці, розвиваються теносиновіти, при яких відмічається неправильна постава нижніх кінцівок, кульгавість.

При зараженні реовірусом птиці 10-30 – денного віку інкубаційний період триває 2-12 днів і більше, що супроводжується підгострим перебігом захворювання, загибеллю птиці, що становить 1,5-5 %. У майбутньому очікуваної продуктивності від перехворілої птиці не отримують.

У курчат м'ясних порід 5-тижневого, а в яєчних – 9-10 – тижневого віку з'являються набряки навколо суглобів кінцівок. Птиця кульгає, пересування утруднене. При затяжному перебігу хвороба переходить у хронічну форму, при цьому нерідко відбувається розрив сухожилків кінцівок, що частіше реєструють у дорослої птиці в області гомілки, розвиваються артрити.

У дорослої птиці хвороба протікає хронічно, загибель становить 1-2 %, вибраковка – понад 20 %, несучість знижується на 20 %. Спостерігається 20-30 % курей з ознаками виснаження та кульгавості. Хворі індики та гуси не поїдають добову норму корму, швидко худнуть, відзначають діарею та інфраорбітальний синусит.

Найбільш значний відхід при гострому перебігу в молодняку птиці м'ясного напрямку: бройлерів – 5-18 %, індичат та гусенят – до 50, каченят – до 100 %.

При патолого-анатомічному розтині трупів птиці неускладнених форм захворювання спостерігають катаральний ентерит, збільшення нирок, атрофію фабрицієвої бурси, некротичні фокуси в печінці, селезінці, серцевий м'яз в'ялий, підшлункова залоза гіперимована.

У курчат можна спостерігати провентрикуліт, потоншення м'язового шлунка, набряки суглобів тазової кінцівки.

Pages: 1 2 3 4 5

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)



Акція! Домашня птиця 2019. Державна станція птахівництва реалізує інкубаційні яйця і добовий молодняк