Імуногенетична характеристика курей вітчизняного генофонду

Досліджено генетичну структуру за групами крові курей вітчизняного генофонду. Об’єктом досліджень були кури різного напрямку продуктивності вітчизняної селекції. За групами крові досліджено 30-80 голів за використання реакції аглютинації. Кожна група птиці характеризується специфічним алелофондом в залежності від напрямку продуктивності.

УДК: 636.52/.58:575

 Імуногенетична характеристика курей

вітчизняного генофонду

Хвостик В. П., канд. с.-г. н.; Катеринич О. О. , канд. с.-г. н.; Захарченко О. П., м. н. с.; Печеніжська Т. Б., м. н. с.; Фесенко Н. А., м. н. с.; Подстрєшний О. П.; Подстрєшна І. О.

Інститут тваринництва НААН

Ключові слова: кури, генофонд, групи крові, еритроцитарні антигени, генетична відстань.

 Популяційна генетика вперше знайшла застосування при дослідженні природних популяцій, а на сільськогосподарських тваринах дала змогу поставити селекцію на наукову основу. В арсеналі селекціонера з’явилися методи генетичної характеристики популяцій, прогнозування ефекту селекції, планування селекційної роботи в стадах і великих масивах худоби [7].

Істотним доповненням популяційної генетики стають імуногенетичні методи. Окрім контролю достовірності походження, імуногенетичні дослідження знайшли широке застосування при вивченні генофонду та оцінці племінних ресурсів, при аналізі генетичної структури популяцій, що селекціонуються [1, 2, 5]. Оцінка популяцій худоби за еритроцитарними антигенами дає змогу деталізувати уявлення про специфічні риси генофонду і генетичні процеси на різних етапах селекційної роботи [4].

У племінному тваринництві України знайшли практичне застосування імуногенетичні методи генетичної експертизи, у процесі якої формується база даних за підконтрольними популяціями з результатами тестування і контролю походження племінних тварин за групами крові. Накопичена щодо племінних стад імуногенетична інформація створює підґрунтя для розв’язання теоретичних і практичних проблем селекції та розведення сільськогосподарських тварин. Імуногенетичні методи в системі генетичного моніторингу при збереженні генофонду порід мають відігравати істотну роль [6]. Особливої уваги заслуговує аналіз генофондових популяцій і порід, у процесі якого встановлюються особливості їхнього алелофонду, визначаються генетичні параметри. У цих дослідженнях фактори і алелі груп крові є об’єктивними критеріями стану та поведінки генетичних детермінант і дають змогу маркірувати певну частку спадкової інформації тварин [4].

Мета роботи – вивчити імуногенетичну структуру курей різного напрямку продуктивності вітчизняного генофонду.

Матеріали та методи досліджень. За групами крові тестували курей вітчизняної селекції, які утримувалися на генофондній фермі Інституту тваринництва НААН – порід білий леггорн (лінія «8»), червоний род-айленд (лінії «02» та «38»), полтавська глиняста (лінія «14»), бірківська барвиста (лінія «А»). Від кожної групи птиці тестовано по 30 голів, червоного род-айленду лінії «38» – 80 голів.

Роботи з тестування птиці і аналізу результатів виконували у відповідності з методичними рекомендаціями [3].

Результати досліджень. Частоту прояву еритроцитарних антигенів у досліджених групах курей наведено в таблиці 1.

 Таблиця 1

Частота прояву еритроцитарних антигенів у досліджених групах курей, %

 У обстежених яєчних курей лінії «8» породи «Білий леггорн» частота прояву антигенів знаходилася в широких межах – від 3,3% до 90,0%. Значна кількість (15) виявлених еритроцитарних антигенів мала невисоку частоту прояву (в межах 3,3-23,3%). Чотири фактори груп крові (СРВВ3^IV, СРХX3, СРХX11, СРХX81) характеризувалися середньою частотою зустрічання (23,4-46,7%). З високою частотою прояву (більше 50%) виявлено також багато факторів груп крові – 11, максимальна кількість серед досліджених груп птиці. У тестованих курей лінії «8» відсутніми були еритроцитарні антигени СРХХ87 таСРХХ92. До речі, останній не було виявлено і у яєчно-м’ясних курей лінії «02» породи «Червоний род-айленд».

У курей яєчного напрямку продуктивності лінії «А» породи сріблястий леггорн «Бірківська барвиста», як і у птиці лінії «8» цього ж напрямку продуктивності, переважна кількість виявлених еритроцитарних антигенів (16) мала невисоку частоту прояву – до 23,3%. Шість антигенних факторів мали середню частоту зустрічання – в межах 23,4-46,7%. Ті самі антигени, як і у білого леггорну, вирізнялися високою частотою прояву (>56,7%).У курей даної лінії, як і у полтавських глинястих, в алелофонді відсутній фактор СРХХ78.

У курей лінії «02» породи «Червоний род-айленд» яєчно-м’ясного напрямку продуктивності переважаюча більшість виявлених еритроцитарних антигенів (26) мала низьку частоту прояву – від 3,3% до 23,3%. Лише три фактори (СРХХ23, СРХХ87, СРХХ77) характеризувалися середньою частотою прояву (23,4-46,7%). І тільки два антигенні фактори СРХХ71 та СРХХ76, як і в інших досліджених групах курей, мали високу частоту зустрічання – відповідно 56,7% і 66,7%. Еритроцитарний антиген СРХХ92 в даній вибірці курей виявлено не було.

У курей лінії «38» породи «Червоний род-айленд» яєчно-м’ясного напрямку продуктивності визначено дещо інший алелофонд, ніж у птиці цієї ж породи але другої лінії «02». Як і у яєчної птиці «Бірківська барвиста» шістнадцять антигенів мали невисоку частоту прояву. Частота 11 факторів коливалася в межах 23,4-46,7%. А з найвищою частотою зустрічалися антигени СРХX23 (62,5%), СРХX71 (57,5%), СРХX76 (47,5%), СРХX77 (58,8%). Еритроцитарний антиген СРАА36, як і у полтавських глинястих курей, не було виявлено серед тестованого поголів’я.

Специфічним алелофондом характеризувалися яєчно-м’ясні кури лінії «14» породи «Полтавська глиняста». Як і у птиці інших досліджених груп, найбільшу кількість виявлених антигенів (16) ідентифіковано з невисокою частотою прояву (3,3-23,3%). Чотири фактори (СРХX3, СРХX54, СРХX83, СРВВ9) траплялися із середньою частотою, три (СРХX71, СРЕЕ48, СРХX77) – з високою. Лише у полтавських глинястих курей еритроцитарний антиген СРЕЕ48 мав високу частоту прояву серед дослідженої птиці. Крім того, тільки у цієї птиці була відсутньою найбільша кількість антигенів (9), шість з яких не було виявлено лише у полтавських глинястих курей.

З отриманих даних виходить, що кожна досліджена група курей має власний притаманний лише їх імуногенетичний профіль і відрізняється від інших як за набором антигенів, так і частотою їх прояву.

На основі частоти прояву еритроцитарних антигенів розраховано величину генетичної відстані (d) між курми вітчизняного генофонду (табл. 2).

 Таблиця 2

Величина генетичної відстані між групами курей

Найбільшу відмінність за імуногенетичною структурою проявляють кури яєчної породи «Білий леггорн» порівняно з іншими групами. Про це свідчить найбільше значення величини генетичної відстані – d=0,291-0,351. Проте, з яєчними курми «Бірківська барвиста» білий леггорн проявляє найбільшу схожість (d=0,154), що підтверджується єдиним напрямком продуктивності цієї птиці.

Подібну величину генетичної відстані встановлено між курми «Бірківська барвиста» та яєчно-м’ясними породами «Червоний род-айленд» і «Полтавська глиняста» – d=0,229-0,264.

А більш схожими за імуногенетичною структурою виявилися кури різних ліній, але однієї породи «Червоний род-айленд», що чітко видно з дендрограми родинних взаємовідносин (рис. 1).

Таким чином, вивчення генетичної структури курей вітчизняного генофонду чітко показало специфічні особливості їх алелофонду в залежності від напрямку продуктивності.

—-

Рис. 1. Дендрограма генетичних відстаней між дослідженими групами курей.

 Висновки:

1. Кожна досліджена лінія курей характеризується власним, притаманним лише їй, імуногенетичним профілем, який виражається кількістю виявлених антигенних факторів та частотою їх прояву.

2. На дендрограмі родинних взаємовідносин досліджені групи курей об’єднуються у кластери відповідно до напрямку продуктивності.

Бібліографічний список літератури

1. Войтенко С. Моніторинг генетичного стану свиней миргородської породи / С. Войтенко, І. Овчаренко // Тваринництво України. – 2011. – № 10. – С. 19 – 23.

2. Генетика, селекция и биотехнология в скотоводстве / М. В. Зубец, В. П. Буркат, Ю. Ф. Мельник [и др.]; под ред. М. В. Зубца, В. П. Бурката. – К.: БМТ, 1997. – 722 с.

3. Генетична ідентифікація і паспортизація порід і ліній птиці/ [Подстрєшний О. П., Терещенко О. В., Ткачик Т. Е. та ін.]. – Бірки, 2009. – 76 с.

4. Подоба Б. Є. Використання імуногенетики в селекції тварин / Б. Є. Подоба, Р. О. Стоянов // Вісник аграрної науки. – 2000. – № 12. – С. 94 – 95.

5. Подоба Б. Є. Генетична експертиза у скотарстві / Подоба Б. Є., Качура В. С., Дідик М. В. – К.: Урожай, 1991. – 176 с.

6. Подоба Б. Є. Імуногенетичний моніторинг у селекційних процесах створення та вдосконалення порід сільськогосподарських тварин / Подоба Б. Є., Бородай І. С., Овчарук С. В. // Розведення і генетика тварин: міжвід. темат. наук. зб. – К.: Аграрна наука, 2007. – Вип. 41. – С. 171 – 180.

7. Эйснер Ф. Ф. Генетические проблемы селекции крупного рогатого скота / Ф. Ф. Эйснер, В. И. Власов, Б. Е. Подоба // Вестник сельскохозяйственной науки. – 1985. – №3. – С. 73 – 80.

 Bibliografichnyyspysokliteratury

1. VoytenkoS. Monitorynggenetychnogostanusvyneymyrgorodskoiporody / S. Voytenko, I. Оvcharenko // TvarynnyystvoUkrainy. – 2011. – №10. – S. 19 – 23.

2. Genetika, selektsiyaibiotekhnologiyavskotovodstve / М. V. Zubets, V. P. Burkat, Yu. F. Melnyk [idr.]; Pod red. М. V. Zubtsa, V. P. Burkata. – К.: BMT, 1997. – 722 s.

3. Genetychnaidentyfikatsiyaipasportyzatsiyaporediliniyptytsi [Podstreshnyy О. P., Tereschenko О. V., Тkachyk Т. Е. ta іn.]. – Birky, 2009. – 76 s.

4. Imunogenetychnyymonitorynguselektsiynykhprotsesakhstvorennyatavdoskonalennyaporidsilskogospodarskykhtvaryn / PodobaB. E., Boroday І. S., ОvcharukS. V. // Rozvedennyaigenetikatvaryn: Mizhvid. temat. nauk. zb. – К.: Аgrar. nauka, 2007. – Vyp. 41. – S. 171 – 180.

5. PodobaB. E. Vykorystannyaimunogenetikyvselektsiitvaryn / B. E. Podoba, Р. О. Stoyanov // Visnykagrarnoinauki. – 2000. – №12. – S. 94 – 95.

6. PodobaB. E. Genetychnaekspertyzauskotarstvi / B. E. Podoba, V. S. Kachara, M. V. Didyk – К.: Urozhay, 1991. – 176 s.

7. EysnerF.F. Geneticheskieproblemselektsiikrupnogorogatogoskota / F. F. Eysner, V. I. Vlasov, B. E. Podoba // Vestnikselskokhozyaystvennoynauki. – 1985. – №3. – S. 73 – 80.

IMMUNOGENETIC CHARACTERIZATION OF THE GENE POOL OF DOMESTIC HENS

KhvostikV. P., Каterinich О. О., Zаkharchenko О. P., Pechenezhskaya Т. B., FecenkoN. А., Podstreshnyy О. P., Podstreshnaya І. О.

Institute of animal science UAAS

Thegenetic structureofblood groupgene poolof domestichens is investigated. The study involved the chickens of different directions productivity of domestic breeding. For blood groups studied 30-80 goals using the reaction of agglutination. Each group ofbirdscharacterized by specific allelefond, depending on the direction of efficiency.

Key words:chickens,gene pool, blood group, blood cell antigens, the genetic distance.