Домашня птиця 2019 - акція      
   Продамо підрощених курочок    
   Стан птахівництва у 2018 році   



Dutch English French Italian Polish Russian Turkish Ukrainian

Птиця сільськогосподарська. методи лабораторної діагностики інфекційних хвороб

9 Методи лабораторної діагностики хвороби Ньюкасла

9.1 Відбирання проб

9.1.1 В лабораторію направляють не менше п’яти свіжих трупів (через 4 год після загибелі).

Для виділення вірусу від хворої або загиблої птиці у перші 3-5 діб (на початку спалаху) відбирають головний і кістковий мозок, трахею, легені, селезінку, печінку, нирки.

Проби патологічного матеріалу відбирають із дотриманням правил асептики в стерильний скляний посуд з 50 % розчином гліцерину на дистильованій воді або направляють до лабораторії у замороженому вигляді в термосі з льодом.

9.1.2 Для визначення антитіл у сироватці крові стерильно відбирають у пробірки, зволожені фізіологічним розчином, проби крові з підкрильцевої вени птиці. Відібрану кров витримують до утворення згустку за кімнатної температури протягом 1 год. Отриманий згусток обережно обводять голкою або пастерівською піпеткою і ставлять у термостат за температури 37 °С на 1 год, після чого переносять у холодильник за температури від 2 °С до 4 °С і витримують ще 1 год.

Утворену прозору без гемолізу сироватку відбирають піпеткою у стерильні пробірки для подальшого досліджування.

З метою ретроспективної діагностики проби крові відбирають через 12-14 діб після перших ознак клінічного прояву хвороби.

9.1.3 Сироватку досліджують протягом 3 діб з моменту відбирання. У випадку тривалого збереження в сироватку додають мертіолат натрію у концентрації 1:10000.

9.1.4 Патологічний матеріал і сироватки крові пакують, маркують і транспортують згідно з вимогами [2].

9.1.5 Патологічний матеріал і сироватки крові супроводжують документом відповідної форми, який містить дані щодо епізоотології, клініки захворювання і результати розтинання трупів згідно з [2].

9.1.6 До початку лабораторного досліджування патологічний матеріал і сироватки крові зберігають у холодильнику за температури від 2 °С до 4 °С.

9.2 Патологоанатомічні зміни

Характерними ознаками у разі гострого перебігу хвороби Ньюкасла є геморагічний провентрикуліт у вигляді пояскового крововиливу на слизовій залозистого шлунку на межі з м’язовим, а також запалення залозок (бутони) в області біфуркації сліпих відростків кишечнику. Слизова оболонка прямої кишки має плямисті або смугасті крововиливи.

У випадку респіраторної форми хвороби відзначають запалення легенів, гіперемію і слиз у гортані та трахеї. При цьому крововиливи на залозистому шлунку і бутони в області біфуркації сліпих відростків кишечнику зустрічаються рідко.

У разі ати пічного перебігу захворювання (на імунному фоні) виявляють жовтковий перитоніт і гепатит. Крововиливи на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту зустрічаються рідко.

Наявність наведених патологоанатомічних змін дозволяє встановити попередній діагноз на хворобу Ньюкасла.

9.3 Вірусологічні методи досліджування

9.3.1 Реакція гемаглютинації (РГА)

Суть методу полягає у виявленні патогенної дії вірусу на ембріони курей і його гемаглютинуючих якостей.

9.3.1.1 Засоби та допоміжні пристрої

Використовують засоби та допоміжні пристрої згідно з 7.3.2.1.

9.3.1.2 Правила готування до досліджування

Проби патологічного матеріалу стерильно виймають із гліцеринового розчину, трикратно споліскують стерильним фізіологічним розчином і гомогенізують у стерильному фізіологічному розчині у співвідношенні 1:5 за допомогою подрібнювача тканин або подрібнюють в ступці з кварцовим склом, центрифугують з частотою обертання від 1500 об./хв до 2000 об./хв протягом 20 хв.

9.3.1.3 Методика та правила проведення досліджування

Надосадову рідину досліджують у краплинній РГА з 1 % суспензією еритроцитів курей.

Для досліджування однієї проби матеріалу заражують не менше 10 SPF-ембріонів 10-добового віку. Контролем служать від трьох до п’яти незаражених ембріонів.

Перед зараженням ембріони попередньо овоскопують, відзначаючи межу повітряної камери. Збоку ембріона між кровоносними судинами відзначають ділянку для проколювання шкаралупи яйця та інокуляції досліджуваного матеріалу. Шкаралупу зі сторони повітряної камери і місце проколювання дезінфікують 3 % розчином гідроокису натрію або іншими дезінфікувальними розчинами згідно з чинними нормативними документами і обробляють фламбуванням. У центрі повітряної камери і в місці введення досліджуваного матеріалу роблять пробійником отвір, потім через боковий отвір вводять 0,2 см3 досліджуваного матеріалу на глибину від 2 мм до 3 мм в алантоїсну порожнину. Після зараження ембріонів отвори в шкаралупі заливають парафіном. Заражені і контрольні ембріони інкубують у термостаті протягом 120 год за температури 37 оС.

Ембріони, які загинули у перші 24 год, знищують, а решту залишають для подальшого інкубування протягом 120 год, після чого їх охолоджують за температури 4 оС протягом 18 год і розтинають.

Перед розтином шкаралупу яєць над повітряною камерою дезінфікують розчином 5 % йоду і фламбують, потім акуратно зрізають ножицями і збирають екстраембріональну алантоїсно-амніотичну рідину у стерильні пробірки від кожного ембріона окремо.

При репродукції вірусу Ньюкасла в ембріонах, як правило, змін не спостерігають, але іноді можна виявити набряки і гіперемію ембріонів.

Велогенні штами вірусу вбивають курячі ембріони через період від 32 год до 60 год інкубації, мезогенні – через період від 60 год до 90 год, лентогенні – через 100 год і більше.

Взяті з кожного ембріону зразки екстраембріональної рідини перевіряють на гемаглютинуючу активність вірусу у краплинній РГА, яку ставлять на склі шляхом змішування краплі екстраембріональної рідини з краплею 1 % суспензії еритроцитів курей.

У разі відсутності РГА екстраембріональну рідину, взяту в кількості 1 см3 від кожного зараженого ембріону (не менше 5), з’єднують в одній пробірці і знову заражають 10 ембріонів курячих SPF-ембріонів десятидобового віку.

Виділення вірусу проводять протягом від трьох до п’яти пасажів на курячих ембріонах, перевіряючи у кожному пасажі екстраембріональну рідину на наявність гемаглютининів у краплинній РГА.

Зважаючи на той факт, що у щеплених проти хвороби Ньюкасла курей можна ізолювати вакцинний вірус Ла-Сота, штам Н та ін., другим етапом досліджування повинно бути визначання патогенності ізольованого вірусу. Польові ізоляти мають низьку гемаглютинаційну активність, яку визначають в РГА у титрах 1:16 – 1:128, тоді як вакцинні штами проявляють високий гемаглютинаційний титр – 1: 256 – 1:4096.

9.3.1.3 Правила опрацювання результатів

Пробу досліджуваного матеріалу вважають негативною, якщо у всіх проведених пасажах не буде знайдено гемаглютинації еритроцитів і патогенної дії вірусу (загибель ембріонів).

У разі наявності гемаглютинації еритроцитів або загибелі ембріонів проводять ідентифікацію виділеного вірусу, визначають титр і вірулентність вірусу на ембріонах курей.

Аглютинація еритроцитів свідчить про наявність вірусу хвороби Ньюкасла в алантоїсній рідині.

9.3.2 Метод ідентифікації вірусу – реакція гальмування гемаглютинації (РГГА)

Суть методу полягає у здатності специфічних антитіл нейтралізувати гемаглютинуючу здатність вірусу в РГГА з еталонними специфічними сироватками до вірусу хвороби Ньюкасла і типізування антитіл у сироватці крові хворої, перехворілої або підозрілої на захворювання птиці з еталонними діагностичними антигенами вірусу хвороби Ньюкасла. Для диференціації в реакцію вводять сироватку проти вірусу грипу птиць.

9.3.2.1 Засоби та допоміжні пристрої

Для проведення досліджування застосовують засоби та допоміжні пристрої, вказані в 7.3.3.1, із заміною спеціального діагностичного набору та імунних сироваток на:

  • набір діагностичний спеціальний, який містить по одній ампулі (флакону) сухого еталонного антигену вірусу хвороби Ньюкасла, грипу птиці (по 1 см3 антигену у кожному розфасуванні) і по одній ампулі (флакону) специфічної імунної сироватки до вірусу хвороби Ньюкасла і грипу птиці (по 1 см3 сироватки у кожному розфасуванні);
  • сироватка імунна, яку готують так: вміст ампули (флакону) зі специфічною сироваткою розводять 1 см3 фізіологічного розчину. Антиген готують таким чином: ампули (флакони) з антигенами розводять фізіологічним розчином (pH від 7,2 до 7,4) до початкового об’єму висушеного вірусу, тобто добавляють 1 см3 фізіологічного розчину.

9.3.2.2 Методика та правила проведення досліджування

Реакцію готують і проводять згідно з 7.3.3.2 та 7.3.3.3.

9.3.2.3 Правила опрацювання результатів

РГГА вважають позитивною, якщо специфічна сироватка до вірусу хвороби Ньюкасла повністю гальмує гемаглютинуючу активність вірусу (досліджуваного штаму) не менше від 1/4 до 1/8 її гомологічного титру.

9.3.3 Інтрацеребральне інфікування і визначення індексу патогенності

9.3.31 Засоби та допоміжні пристрої

  • добові курчата – 10 голів;
  • хлороформ згідно з № 210331 [3];
  • йод 3 % розчин [3];
  • трепан або буравчик для медичних цілей;
  • ватяні тампони;
  • шприці згідно з ГОСТ 22967;
  • голки згідно з ГОСТ 25377;
  • фізіологічний розчин, утримуючий 0,8 % хлористого натрію (рН 7,2).

9.3.3.2 Методика та правила проведення досліджування

Курчат розташовують на стерильному лабораторному столі в умовах стерильного боксу, фіксують за крила і тулуб і за допомогою ватяного тампону вводять хлороформ. У курчат вищипують пір’я на голові, шкіру змазують йодом. Спеціальним трепаном або стерильним буравчиком для медичних цілей у черепі курчат роблять невеликий прокол, через який шприцом з голкою вводять вірусоутримуючу рідину в об’ємі 0,05 см3, одержану згідно з 9.3.1.2, у розведенні 1:10 на стерильному фізіологічному розчині.

9.3.3.3 Правила опрацювання результатів

За інфікованою птицею спостерігають щодобово протягом 8 діб. Якщо загинуло 100 % курчат, це свідчить про високопатогенність вірусу.

Інтрацеребральний індекс патогенності (ІЦІП) обчислюють за формулою:

Інтрацеребральний індекс патогенності

де Х – кількість загиблих курчат;

Y – кількість хворих курчат;

Z – загальна кількість курчат;

2, 1, 8 – постійні індекси.

Ступінь патогенності вірусу НХ визначають за показником ІЦІП:

більше ніж 0,7 – вірулентний;

від 0,5 до 0,7 – мезогенний;

менше ніж 0,5 – лентогенний.

9.4 Серологічні методи досліджування

9.4.1 Метод визначення специфічних антитіл – РГГА

Реакцію готують і проводять згідно з 7.4.1
9.4.2 Метод імуноферментного аналізу (ІФА)
9.4.2.1 Засоби та допоміжні пристрої
Використовують засоби та допоміжні пристрої згідно з 5.4.4.1 із заміною імуноспецифічних реагентів на такі:
Імуноспецифічні реагенти:
антиген вірусу хвороби Ньюкасла очищений інактивований і адсорбований на поверхні лунок планшети для ІФА – 2 планшети;
позитивна сироватка крові курей до вірусу хвороби Ньюкасла, ліофілізована – 1 амп., 1см3;
негативна (нормальна) сироватка крові курей, ліофілізована – 1 амп., 1см3;
антивидовий імунопероксидазний кон’югат у стандартному розведенні проти Ig G курей, ліофілізований – 1 амп., 1см3.
Реакцію проводять згідно з 5.4.4 з використанням імуноспецифічних реагентів згідно з 9.4.2.1.

 10 Вимоги безпеки

10.1 Під час роботи у ветеринарних лабораторіях необхідно дотримуватись вимог ДНАОП 2.1.20-1.03 [5], правил [6] та [7].

10.2 Працівники ветеринарних лабораторій повинні бути ознайомлені з правилами техніки безпеки під час роботи з хімічними, легкозаймистими, вибухонебезпечними речовинами. Всі роботи з небезпечними реактивами проводять у витяжній шафі.

10.3 Під час проведення лабораторної діагностики працівники ветеринарних лабораторій повинні бути забезпечені спецодягом, засобами індивідуального захисту.

10.4 Окремі серологічні варіанти вірусу грипу птиці (Н5N1) можуть бути патогенними для людей.

10.5 Відходи, які містять живі віруси інфекційного ларинготрахеїту, інфекційного бронхіту, грипу птиці, ньюкаслської хвороби та хвороби Марека (трупи хворої і забитої птиці, інфіковані ембріони, вірусоутримуюча рідина), обеззаражують методом термоінактивації або під дією дезінфектантів. Термічне обеззаражування проводять в автоклаві шляхом нагрівання до температури 120 оС з надмірним тиском в інтервалі від 0,05 МПа до 0,1 МПа протягом 30 хв. Після охолодження обеззаражені відходи утилізують.

Хімічне оброблення інфікованих відходів проводять під дією розчину 3 % їдкого натрію, розчину 2 % формальдегіду або розчину 10 % хлораміну. Експозиція обеззаражування з використанням вказаних препаратів – не менше ніж 12 годин. Загальний об’єм матеріалу, що підлягає дезінфекції, не повинен перевищувати половини об’єму дезінфікувального розчину. Після обеззаражування матеріали утилізують.

10.6 Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати загальним санітарно-гігієнічним вимогам ДСН 3.3.6.042 [8].

10.6.1 Необхідно систематично проводити контролювання у приміщеннях ветеринарних лабораторій загазованості, мікробної забрудненості, при цьому враховуючи граничні концентрації для людей.

10.6.2 Повітря робочої зони повинно відповідати загальним санітарно-гігієнічним вимогам згідно з ГОСТ 12.1.005

10.7 Технологічне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.

10.8 Рівень шуму на робочому місці під час роботи обладнання не повинен перевищувати рівнів, встановлених ДСН 3.3.6.037 [9].

10.9 Пожежна безпека повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004.

 11 Вимоги охорони довкілля

11.1 Стічні води після проведення лабораторної діагностики повинні підлягати очищенню і відповідати СанПиН № 4630 [910].

11.2 Максимально допустимі рівні шкідливих речовин в атмосфері

контролюють згідно з ГОСТ 17.2.3.01 і ДСП 201 [11].

11.3 Охорону ґрунту від забруднення здійснюють у відповідності з вимогами СанПиН 42-128-4690 [12].

 

Додаток А

(довідковий)

 Бібліографія

 1 Ветеринарна медицина. Словник термінів та пояснень. Львів : Леонорм, 2003. – 219 с.

2 Правила відбору зразків патологічного матеріалу, крові, кормів, води та пересилання їх для лабораторного дослідження /Затв. Державним департаментом ветеринарної медицини 15.04.97 р. за № 15-143/111.

3 Державна фармакопея України. – Харків : видавництво „РІРЕГ”, 2001. 1 видання.

4 ТУ 64-2-278-79 Планшет полимерный для иммунологических реакцій однократного применения (Планшет полімерний для імунологічних реакцій одноразового використання)

5 ДНАОП 2.1.20-1.03-99 Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини

6 Правила техники безопасности, производственной санитарии и санитарно-противоэпидемического режима для предприятий по производству бактериологических и вирусологических препаратов (Правила техніки безпеки, виробничої санітарії та санітарно-протиепідемічного режиму для підприємств по виробництву бактеріологічних і вірусологічних препаратів) /Утв. Министерством охраны здоровья СССР 10.09.1979 г.

7 Правила безопасности, производственной санитарии, охранно-карантинного и ветеринарно-санитарного режимов на предприятиях биологической промышленности (Правила безпеки, виробничої санітарії, охоронно-карантинного і ветеринарно-санітарного режимів на підприємствах біологічної промисловості) /Утв. Главным управлением ветеринарии Госагропрома СССР 14.08.89

8 ДСН 3.3.6.042-99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. /Затв. Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 р., № 42

9 ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. /Затв. Постановою Головного державного санітарного Лікаря України від 01.12.1999 р., № 37

10 СанПин № 4630-88 Санитарные правила и нормы по охране поверхностных вод от загрязнения (Санітарні правила і норми з охорони поверхневих вод від забруднень). /Утв. Минздравом СССР 04.07.98, № 4630

11 ДСП 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) /Затв. Міністерством охорони здоров’я України 09.07.97 за № 201.

12 СанПин 42-128-4690-88 Санитарные правила и нормы содержания территорий населенных мест (Санітарні правила і норми утримання територій населених міст). /Утв. Минздравом СССР от 05.08.88 г., № 4690

Код  УКНД 11.220

 Ключові слова: бронхіт, вірус, вірусологічний метод, гемаглютинація, грип, імуноферментний аналіз, лабораторна діагностика, ларинготрахеїт, птиця, реакція дифузної преципітації, реакція нейтралізації, серологічний метод, хвороба Марека, хвороба Ньюкасла, SPF-ембріон.

Pages: 1 2 3 4 5 6

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

:wink: :twisted: :roll: :oops: :mrgreen: :lol: :idea: :evil: :cry: :arrow: :?: :-| :-x :-o :-P :-D :-? :) :( :!: 8-O 8)



Акція! Домашня птиця 2019. Державна станція птахівництва реалізує інкубаційні яйця і добовий молодняк